Середа

24.04.2019

19:36

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Її учні всюди перші
Ще не так давно професія учителя була синонімом праці вельми почесної, інтелектуальної і, що там казати, поважної і вдячної. Але часи стрімко міняються. Тепер народилось чимало вузів і факультетів з великою наповнюваністю студентів, але зізнаємось, що Справжнього учителя, отого, що пишемо з великої літери, інтелектуала і фаната своєї професії, до якого тягнуться діти – зустрічаємо не так і часто. Бо далеко не кожен може присвятити своє життя сотням учнів, яких, у більшості випадків, цікавлять не віруси, черви і комахи чи якісь біологічні закони, а зовсім інші життєві проблеми.

– Чи легко сьогодні працювати учителем? Звичайно, що ні, – щиро посміхається Тетяна Андріївна Дячук. – Це ж як щоденна круговерть – ніколи не знаєш, як усе в тебе складеться, що тебе чекає і якого чергового коника тобі викине проблемний 11 А клас. Мене часом з деяким переляком питають знайомі: «Як ти там з ними стільки років справляєшся? Чи не думаєш знайти більш оплачувану і спокійну роботу?». Я завжди відповідаю одне і те ж: «Учні, як і усі, дуже ранимі, люблять справедливість і повагу. І чи найголовніше – дуже боляче переживають приниження своєї гідності». Кожну дитину вчитель повинен поважати і не важливо те, чи це хуліган і вічний двієчник, чи аж занадто правильний відмінник. Я просто їх люблю всіх і всяких і без школи не уявляю свого життя...

Мені подумалось, що такі переконання виробляються лише з часом. Щодня по крихітці, ось уже 19 років, накопичується педагогічний досвід учителя біології Острозької школи №1 Дячук Тетяни Андріївни. За плечима є уже чимало здобутків: сотні випускників, радість від перемог на олімпіадах і конкурсах різних рангів, участь в ярмарках і аукціонах педагогічних ідей, проведення майстер-класів, видавництво методичних посібників зі складних педагогічних проблем, які допомагають учителям у роботі.

– Може це й банально, але плідно працювати завжди виходить у того, хто свою роботу любить по-справжньому і цінує можливість не просто відпрацьовувати робочий день, а щось удосконалити, змінити, – розповідає вона. – Колись у нашого знаменитого Григорія Сковороди прочитала вислів: «Справжня радість – то робота. Вона джерело усіх веселощів». І я зрозуміла, що напевне це є і мій життєвий дороговказ. Будь-яку справу треба робити якісно і до кінця. Бо ж насправді людина не повинна очікувати від життя чогось незвичайного, аби отримати задоволення. Радіти прекрасному і досконалому треба щодня: вдалий урок, захоплені очі учнів, які при твоїй допомозі щось пізнали чи вперше відкрили, або й просто зрозуміли, розмай квітів, зразковий біологічний кабінет…

 Тетяна Андріївна виховала чимало медиків, учителів, спеціалістів інших галузей, пов’язаних з біологією. Випускники опановують біологічні науки у провідних університетах…

– Підготуй учня, у якого можеш повчитися сам, – з гордістю говорить учителька. – Завжди раджу своїм учням визначатись у житті своїм внутрішнім бажанням. Я й сама колись так вибирала, за покликанням. Ще змалку гралась у «школу і вчительку» і вже навчаючись у ній – пояснювала на перервах те, що однокласники на уроках не дуже зрозуміли, чи просто пропустили повз вуха. А ще через те, що у мене були добрі і знаючі учителі. Чого вартий мій учитель Антонюк Микола Парфенович і мій директор Михальчук Микола Теофілович! Це люди з великої літери.

– А хто ваші батьки, теж учителі?– запитала я. – Ні, мої батьки не учителі, зате уся рідня – педагоги. Тому після закінчення школи я, довго не думаючи, – подалася до Луцька, поступати на природничо-географічний факультет державного університету ім. Лесі Українки. П’ять років у Луцьку збігли як один день. Вчилася добре і додому повернулась із дипломом з відзнакою. Мені пропонували аспірантуру, але я, не подумавши, відмовилась. Сьогодні про це жалкую, бо науку дуже люблю, вона мене постійно, по-справжньому вабить. Я з нею кожен день, адже уроки повинні бути високо наукові. Якби не біологія, я можливо б стала лікарем, чи модельєром, – каже Тетяна Андріївна…

Направлення на роботу учителька-стажерка отримала не додому, в Острог, а у село Грозів, у маленьку школу Острозького району, де довелося викладати чимало природничих предметів. Хоч тамтешні учні і учителі зустріли молоду учительку дуже радісно і привітно, однак дошкуляли побутові умови, не було де жити, не було належної бази для викладання предметів. Їй прийшлось самотужки обладнувати і наповнювати навчально-матеріальною базою так званий комплексний біолого-географо-хімічний кабінет. Усе це треба було десь дістати, вибрати і привезти, випросити і довести до ладу… Результат не забарився. На конкурсі її кабінет визнали одним з кращих у районі. У цій школі молодій учительці вперше прийшлось пройти ще один екзамен – випробування на класного керівника. Їй було важко, але робота подобалася. Було уже чим пишатися. З’явились хороші результати роботи, школа займала передові позиції у районі і до неї зачастили колеги вивчати досвід. Закономірно, але Тетяні Андріївні хотілося додому, бо батьки потребували допомоги. Потім були тимчасові місця роботи у школах № 3, 2, ліцеї і на кінець – звільнилось­ місце учителя біології та природознавства у рідній школі №1 м. Острога. Про роботу у своїй школі вона постійно мріяла і яку у свій час успішно закінчила. У ній і працює зараз. Завдяки зусиллям нової учительки і колеги по роботі, теж визнаного в області учителя – Кухти Н. Т. база кабінету поповнилася новеньким обладнанням, мультимедійною технікою, наочними посібниками, які відповідають усім сучасним вимогам і забезпечують упровадження інноваційних технологій. Їх кабінет нагадує зразкову оранжерею і є навчальною базою для профільного навчання учнів, проведення міських і обласних семінарів, майстер-класів, роботи Малої академії наук, тощо. Візиткою першої Острозької є доглянуті квітники. Тетяна Андріївна іде в ногу з вимогами і не відстає від життя. Сьогодні вона вже успішно студіює електронні підручники і посібники, вільно мандрує різноманітними сайтами Інтернету, удосконалюючи власні знання і навички. А їх немало. Саме під час роботи у ЗОШ І-ІІІ ст. №1 Тетяна Дячук отримала свої перші відзнаки і доросла до звання «Старший учитель».

– Найбільше боюсь бути нудною для учнів, мати вузькі інтереси, закостенілі методи, прийоми і обмежені знання предмету, – веде далі вчителька. – Вважаю, що це є гріх для учителя. Людина повинна прагнути до якогось ідеалу, лише тоді вона має шанс на самовираження і задоволення від здійсненого. Я справді люблю свою біологію і вкотре переконуюсь, що саме природа є найбільшим творцем і експериментатором. То як же у неї не вчитися?

Не перебільшу, констатуючи те, що Дячук Тетяна Андріївна заслуговує не тільки на обласне, а й на всеукраїнське визнання. Її учні кругом перші: в олімпіадах, конкурсах, МАНі… Завдяки своїм добре навченим і мудрим учням – вона достойно представляє своє місто у інтелектуальних змаганнях різних рангів. А ще – вона любить слово і добре володіє ним. Легко складає будь-який сценарій учнівського заходу, пише вірші.

 Покликання – є покликання, а є ще випробування. Маю на увазі участь Тетяни Дячук в обласному конкурсі «Учитель року-2012» у номінації «Біологія». Журі пильно і прискіпливо оцінювало не тільки подані матеріали, а й кожне слово конкурсантів: володіння класом, мовою спілкування з чужими учнями, уміння результативно показати свій досвід проведення уроку з використанням найновіших методик і технологій…Тетяні Андріївні це вдалося. Конкурс проходив у Рокитнівській ЗОШ №3. В результаті жеребкування їй випав слабенький по успішності, зате буйний своєю поведінкою – сьомий клас. От з такими їй треба було провести зразковий конкурсний урок. Здавали нерви. Переживанням не було меж. Ще й як на зло, що часто буває у нашій практиці, на якусь мить на уроці дала збій мультимедійна апаратура. Миттєво зуміла поставити все на свої місця і урок пройшов на славу.

Багато я бачила у житті зразкових уроків, але, повірте, такого – ніколи. Хоч матеріал подавала чи ж не вузівський, досить складний, але настільки доступно і цікаво, що семикласники про гриби зрозуміли абсолютно усе. Вперше у житті Тетяна Андріївна витримувала такий екзамен і довела, що вона одна з найкращих в області. Вона – визнаний усіма лауреат і зразковий майстер своєї праці. Хіба це не найвища оцінка учителю? Колись римський філософ Сенека сказав, що про свої здібності людина може дізнатися, лише спробувавши їх на ділі. Якраз це і вдається Тетяні Андріївні Дячук. І коли кажуть, що це учитель від Бога – то це про неї. Щасти тобі, учителю!

Надія ГУСАРУК, голова Рівненської обласної Асоціації учителів природничих предметів «Еко»
Просмотров: 801 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/2
Всего комментариев: 3
3 ;)  
більше ніж вона в нашіій школі не працює ніхто, і вона насправді не зла, а ніжна ))) бо вчитель повинен бути ніжним. ;)

2 я  
А мій син її дуже любив, біологія була улюбленим предметом. Хоч вчився посередньо.

1 катя  
найзліша вчителька першої школи. навіть коли вчителі йдуть, вона не вітається. завжди надута і зверхня. особливо до дітей.

Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]