П'ятниця

19.04.2019

17:43

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Квітка жіночого щастя
Таїсія поралася біля плити. Вона полюбляла смачно готувати – нарізала овочі до салатів, тушкувала м’ясо, готувала фарш на голубці, чистила здоровечу красуню-щуку, підготовляючи її велике об’ємне нутро до наповнення начинкою. Фарширована риба була улюбленою стравою доньки Марійки, яка з уже дорослою своєю дочкою, онукою бабці Таї, от-от повинна була приїхати на гостини у рідне гніздо зі столиці.

Було сьоме березня. Таїсія минулим днями навела повний порядок у домівці, готуючись до зустрічі гостей. Світлу і затишну оселю особливо прикрашали квіти. У вітальні їх було так багато, що кімната здавалася міні-оранжереєю екзотичних рослин, які буяли дивною красою лапастого листя.

Довгожданий дзвінок з ґанку сповістив про приїзд гостей. Обтираючи на ходу руки об фартух, Таїсія кинулася відкривати.

– Добрий день, мої дорогії! Як добиралися? – обціловувала бабця онучку. – Яка ж ти уже велика і гарна.

– Привіт, бабця Тая, – дівча-підліток підставляла щоки під поцілунки, а руками щось ховала під курткою, питально подивляючись на матір.

– Ну, показуй вже подарунок, – дочка поблажливо кивнула і, посміхаючись, урочисто промовила – Дорога наша матуся і бабуся, вітаємо з жіночим святом Восьмого березня і даруємо квітку жіночого щастя. Нехай вона принесе тобі щось несподіване, особисто радісне.

Таїсія прийняла подарунок, поспіхом глянула на невеличку зелену рослинку у маленькому горщику і вдячно посміхаючись, промовляючи: «Моя радість – це ви», – побігла на кухню, де щось почало підгоряти. Невдовзі непоказну рослину було поставлено у центр стола на яскраву святкову серветку.

Через тиждень гості поїхали, а Таїсію поглинули звичні останнім часом для неї клопоти щодо упорядкування літературної спадщини її чоловіка, який був письменником. Він помер декілька років потому, але за життя його твори окремими виданнями не друкувалися з причини протистояння місцевої влади. Нині дружині з неймовірними зусиллями вдалося видати майже усю його творчість.

Пройшов місяць, природа очікувала справжню весну. Повітря було напрочуд свіжім, крізь тогорічній пожухлий покрів пробивалася зелена травичка. Кімнатна оранжерея Таїсії також почала потроху бубнявіти паростками і бруньками майбутніх квітів.

Була п’ятниця. В останній день тижня жінка намірилася зайти до директора коледжу, який був у їхньому місті, щоб залагодити питання друку останньої книги чоловіка. Невдовзі Таїсія повернулася якась спантеличена, машинально відчинила двері і не роздягаючись сіла на стілець біля столу у вітальні. Погляд її упав на рослину-подарунок, і жінка скрикнула з подиву – велика біла, подібна на лілію квітка розпустилася у горщику, пелюстки покрили скромне листячко, і вона одна, як королівна, владарювала на столі і, здавалося, в усій кімнаті. «Квітка жіночого щастя» – блискавкою вдарило у мозок…

Таїсія безмовно перебирала у пам’яті епізоди свого недавнього візиту – ось вона заходить у приймальну, потім до кабінету. Високопосадовець люб’язно до неї посміхається і знайомить її з сивоголовим привітним чоловіком: «Це наш меценат, він українець, живе у Америці і спонсорує стипендії нашим кращим студентам». Пан Олесь усміхається до неї, вони говорять утрьох, потім виходять на подвір’я. В українця з Америки гарна вимова з ледь помітним акцентом, він розпитує про книжки і… пропонує зустрітися ввечері, посидіти у кафе, якщо пані Таїсія зараз поспішає, бо завтра він від’їздить…

І потім, увечері, вони удвох довго бесідують, він, вдівець, розказує з сумом і любов’ю про свою жінку-американку, а вона – про свого письменника і про його книжки… А повернувшись додому, Таїсія знову бачить на столі білу квітку і їй здається, що це просто фантастичний сон, що вона прокинеться і усе скін­читься…

Проте сон не закінчується. Наступного дня вона проводжає Олеся, диктує свою адресу і, не сумніваючись, що усе скінчилося, полегшено повертається додому і знову бачить розквітлу білу квітку у горщику на столі… А потім були листи, багато листів з американським штем­пелем…

Уже півтора року Таїсія живе в США. Готує чоловікові український борщ, фаршировану рибу, голубці. Удвох відвідують різноманітні виставки, концерти українських зірок, вистави артистів з України, спілкуються з земляками в діаспорі. Пан Олесь має файну жінку-українку, а Таїсія побачила світ і вважає себе щасливою і успішною, бо нещодавно видала останню книжку публіцистичних творів першого чоловіка-письменника. Коли дивишся на фото цієї немолодої, але дуже симпатичної подружньої пари, згадується крилатий вислів Олександра Пушкіна – «Любви все возрасты покорны».

Герої цієї історії знайомі багатьом острожанам, проте з етичних міркувань імена та факти дещо змінені.

Елла БІЛЮК
Просмотров: 411 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]