Субота

20.04.2019

19:41

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Літературна сторінка "Золоте перо"
Творчий подвиг незрячого рівнянина

На клавішах рояля – три троянди,
Немов надія, віра і любов:
Шекспірівські сонети, як гірлянди,
Нам засвітив перекладач, їй-Бо…

Оцю поетичну мініатюру я присвятив другові студентських літ Василеві Лящуку, який зумів оригінально, по-своєму, неповторно перекласти українською мовою усі 154 сонети генія англійської літератури Вільяма Шекспіра, причому 150, 151, 153, 154 – із варіаціями. Воістину переклад збірки невмирущих сонетів Шекспіра – це творчий подвиг незрячого рівнянина, дітище сильного духом поета.  

Василь Лящук – людина з особливими потребами, і, що не менш важливо, з унікальними можливостями, – поет, перекладач, член Національної спілки письменників і Національної спілки журналістів України. Ось так він говорить про свою діяльність як перекладача:­

– Своїм поетичним обдаруванням Вільям Шекспір по-доброму полонив і продовжує полонити усіх небайдужих людей, що жили, живуть і житимуть на цій Землі. У число його полонених потрапив і я – людина з дуже обмеженими можливостями від самого народження.

Виклик своєї долі я прийняв як щось належне. Мужньо. Спокійно. Позбавлений змоги пізнавати очима довколишній світ, рано, ще змалку, відчув, що володію рідкісним зором гострої інтуїції. Окрім того, Бог дав мені майже феноменальну пам’ять. Яре сонце Шекспірівського сонета не тільки полонило, а зненацька вразило, збентежило, сколихнуло, розкриливши мою творчу душу в юнацькі літа. Відтоді виношував потайну і солодку мрію – не лише перекласти, а й переспівати сонети Шекспіра, зробити це по-своєму, не так, як це робили попередні майстри слова…

Мені приємно згадати, що мій творчий побратим Василь Лящук побував у нашому славетному Острозі, коли уже в далекому 1996 році, в травні, на Рівненщині відбувалося Міжнародне літературно-мистецьке свято «В сім’ї вольній, новій…», присвячене геніальному синові України, поету і художнику Тарасові Шевченку. До речі, в творчому доробку рівненського поета є низка поезій про наше місто, зокрема, про Музей книги і друкарства, Острозьку академію, Замкову гору…

Насамкінець хочу зазначити, що Василеві поетичні переклади сонетів Шекспіра побачили світ у рівненському видавництві «Волинські обереги» минулоріч, наприкінці вересня і присвячені 450-річчю від дня народження та 400-річчю від дня смерті генія англійської літератури. До речі, про книгу перекладів Шекспірівських сонетів та про її автора, поета Василя Лящука писали такі солідні газети, як «Голос України» і «Факти».

Приємно, що тепер до плеяди українських шекспірознавців потрібно додати ім’я нашого земляка Василя Лящука. Пропонуємо читачам один із творів Вільяма Шекспіра у перекладі рівнянина.

Олесь УНДІР


Сонет 5
Незримий майстер, наче херувим,
Предивним світлом осяває нас
Й відносить все потоком круговим,
Що радувало й гріло водночас.
Годин і днів нестриманий потік
Несе літа у круговерть завій.
Де лист опав – застиг в деревах сік.
Земля дріма, і білий плащ на ній.
Лиш квітнучі троянди запашні,
Летючі в’язні, сховані у скло,
Нагадують – ще й як! – в морозні дні,
Що тепле літо все-таки було.
Квітки згубили пишні пелюстки.
Краса душі зосталась на віки.



До українців

Вкраїна є, та українців мало.
Ми не козли й не бидло, не хохли.
Чи пам’ять нам, чи розум відібрало,
Що постоять за себе не змогли?

Тебе шматують, крають, наша нене.
За газ тобою можуть заплатить,
Не запитали в тебе ані в мене
Чи згодні ми, чи це комусь болить.

Коли болить, то встаньмо із колін.
Ми вольнії, не гоже нам мовчати.
Ми на землі своїй, і народ один.
І в єдності все зможем подолати.

Щоб нас не вчили, як нам говорити,
У що нам вірити і як молитись.
То ж постараймося своє любити,
А як не вміємо, то треба вчитись.

Знайдімо мужності в собі хоча б на те,
Щоб меншовартість видавити з себе.
Відчуйте всім єством, як горите,
Що жить достойно є в серцях потреба.



Я хочу будильником бути

Я хочу будильником бути.
Стану навіть громовідводом,
Щоб тільки змогли ми відчути
Не бидлом себе, а народом.

Я хочу будильником бути.
Дзвонитиму кожної днини,
Щоб тільки не дати заснути
Сумлінню у серці людини.

Я хочу будильником бути.
І сили не стану жаліти,
Щоб тільки не дати забути,
Що ми Україноньки діти.

Я хочу будильником бути.
Будитиму так, щоб збудити.
Почуйте, хто може почути.
Почувши, знайдіть що робити.

Євгенія ГЕМБАРОВСЬКА,
с. Оженин


Вічна...

О Правдо чиста, непорочна!
Тобі вклоняюся завжди!
Бо Ти – найвища, правомочна,
З Тобою я – завжди на ти!

І не впадеш Ти на коліна,
І не розсохнешся з жалю!
Ти, наче Ненька (Україна!);
Тебе – у відчаї люблю!

Нехай сувора Ти і чорна,
Коли скидаєш гордий лик!
До уст Тобі вкладаю горна
І спломеняю Твій язик.

Хай буде завтра – із Тобою!
Без Тебе вчора вже було.
До бою, Правдонько, до бою!
Хай б’є незборне джерело!

З рядків газет спадаєш тихо
І тихо губишся в губах.
Ти перебореш кожне лихо,
В Тобі немає слова «страх».

Бо Ти сама – священне Слово.
Тобі вклоняюся завжди!
О Правдо, Ненько, Жінко, Мово,
Гори, не спрощуйся, світи!

Анатолій БІЛИЙ



Мама

Є багато слів на світі, –
Ніжних, щирих, полум’яних…
Їх найперше слово – Мама.
Мама, матіночка, ненька, –
Так з дитинства називаю.
Пригорнеш мене, рідненька –
І тривоги відлітають.
Ти навчила мене мові,
Рідне слово шанувати,
Візерунки пречудові
На тканині вишивати.
А коли відчула силу
І нестримний поклик серця,
Дарувала мені крила –
Хай поезія зав’ється
За недоспанії ночі,
За любов твою, рідненька
Я подякувати хочу
І вклонитися низенько.

Інна ДУБІЦЬКА, учениця Острозької ЗОШ
 І-ІІІ ст. № 3



Вічність


Тарасові Шевченку – двісті літ:
Нікому не спинить його політ!
Чому безсмертний наш Кобзар?
Бо він для світу – Божий дар…


Отча домівка

Безжурний і безхмарний світ,
Якщо батьки живі у ньому:
Душа сія, мов дивоквіт,
Коли вертаємось додому…


Неворотинство

Струмки ранкові школярів
Біжать-спішать у рідну школу.
Дитинство внучки тут зустрів –
Моє ж не вернеться ніколи…


Натхнення

Знов острозьке небо наді мною
Кличе мрії у політ,
І бринить моя душа струною,
Наче їй сімнадцять літ…


Колядування

Таки уся Земля співає,
Таки співають Небеса,
Бо щиро Бога величає
Співочих душ свята краса…



Уже зима


Ще не було такого року,
Щоб не прийшла зима до нас:
Знов так засніжило нівроку
І заморозило ураз.
Лиш на Водохреща зима,
Хоч пізно так, але прийшла:
Дощів січневих щезла тьма –
Снігами днина розцвіла…

Олесь УНДІР




Натхненний злет

Не тримати за крила душу –
У польоті душа жива.
Полетіти за обрії мушу,
Щоб зустрілись натхненні слова.

Полетіла навстріч своїй долі
І непросто так шлях віднайшла,
Відпочила в квітучому полі
І в серпанку з волошок прийшла.

Не триматиму душу за крила,
А розправлю упевнено їх,
Розфарбую блакиттю вітрила
І до віршів полину своїх.
       
Ольга БЛОНСЬКА-АЛТУНІНА



Політ

Тремчу над кожним словом, як пташка у польоті. Навіщо і чому? Роки ж своє сказали… невже фіктивний той екран життя? Боже, а що ж там буде, на звороті… До щастя й горя стежка стоптана старанно, і творчі плани вистраждані вщерть.

Давним-давно позаду мій засів… Невже невдалий? Так ревно жити хочеться і завше бути у польоті під літ минулих передзвін.

Але навіщо скиглити? Жити і творити треба на відміряній Спасителем дорозі та дякувать Йому за все сповна серцем усім і душею всією.

Взагалі-то, людино, маєш сіль і скибку хліба, ще й вода джерельна є… То вгамуй потік думок, про плани на-гора пора уже забути… Ось поруч люди, справжні українці – добрі, щирі, суворі – розуміють самоту мою і новорічну зірку готові прихилити.

Живи і дякуй Богу… А зло?..

Хай не болить, коли судити починають нікчемні язики! Хай судять… Судний день для них уже не за горами.

Зі мною – Слово. Це – Бога знак. Я полову літ постараюся струсити і усміхнутися життю.

Ну, а тремтіння?.. Постараюся спинити. Молитвою зцілити. Нової днини світло хай манить знов мене у творчі злети.

І віриться: твердішим буде крок, перо гострішим стане у життєвому польоті.

Тетяна БОБРОВНИЦЬКА

№4 від 25 січня 2014 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 434 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]