П'ятниця

24.05.2019

16:49

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

ЛІТЕРАТУРНА СТОРІНКА «ЗОЛОТЕ ПЕРО»

Сьогодні, у важкий для нас час, коли в країні війна, коли кількість смертей переростає в статистику, коли фінансова скрута підриває достаток і цілісність чи не кожної другої родини й країни в цілому, сучасній людині нашої епохи й особливо нашої держави важливо не втрачати віру. Головна наша проблема у тому, що ми звикли жити в режимі очікування кращого завтра, кращого наступного понеділка, наступного року і не вміємо жити сьогодні. А «сьогодні» у нас важке, воно випробовує нас на міць, єдність і людськість. Однак, не втрачаймо віри у пророче «Борітеся – поборете!», захищаймо нашу державну цілісність і разом із «Золотим пером» плекаймо рідне щире українське слово. 

 

Віра

Похитнулися міри й виміри…
Олекса Стефанович

А ми в братерство, єдність вірили,
та похитнулись міри й виміри:
на брата брат іде війною,
колона п’ята злобно діє –
і кров людська тече рікою,
а путін у кремлі радіє…
Російська сила зловорожа
занапастила степокрай,
та Україна переможе
московське пекло. Буде рай!

 

Війна

Борітеся – поборете!..
Тарас Шевченко

Це вже давно не операція,
а крила чорні лютої війни.
Пора усім за зброю братися:
народе, Україну борони!

Борітеся – таки поборете!
У перемоги лет журливих крил:
ніколи не забути горе те
на молодому цвинтарі могил…

Олесь УНДІР

 

Єдина Україна

Волати варто навздогін,

Якщо покраєна держава,

Якщо братів-слов’ян загін

Державності плюндрує справу?

 

Якщо Донбас пала в огні,

Немов далека Міссісіпі:

Похмурі дні, часи сумні

Ятрять серця: бійцям вцілити б!

 

Державі боляче! Хіба

Вам, люди, важко зрозуміти?

Бо де війна – там не сівба,

Та Україні нашій жити!

 

Єднаймось, браття, і тоді

З руїн піднімемо країну:

У мирній праці, у труді

Донбас – Полісся: Україна!

Ольга БЛОНСЬКА-АЛТУНІНА

 

Україно!

Україно моя, Україно,

Ти – найкраща на світі країна!

Ти – смілива, красива, дзвінка,

Ти червона, немов та калина,

Ти зелена, немов та вербина,

Ти єдина країна така!

 

Матінка рідненька

Матінко моя рідненька,

ти єдина в мене ненька,

ти люб’язна й мила,

добра і красива.

Зіронька моя ти ясна,

сонечко моє прекрасне,

дорога моя матуся,

я до тебе пригорнуся.

Анастасія ОЛЬШАНСЬКА,
учениця НВК «Острозька ЗОШ І-ІІІ ст. – гімназія»

 

Другові

Щоби зневіри розірвати коло,

Відкинь від себе сумніви і страх.

Тоді душа родючим стане полем,

І ти пізнаєш силу у думках.

 

Тоді у серці визріє надія,

І зможеш ти пізнати віри суть.

Хто зерна доброти в собі посіє,

Вони добром у інших проростуть.

 

Хто біль чужий сприймає як своє,

Ніколи не піде у забуття.

Всього себе я людям віддаю,

І віриться – не буде забуття.

Антон БЕЗИМСЬКИЙ, м.Острог

 

Музика життя

Листочки осені зів’ялі

Ось-ось торкнуться забуття…

Я вчуся грати на роялі,

Щоб квітла музика життя.

 

Війна і мир

Війна така – як смерть – страшна,

Бо знищує людей вона…

Нехай панує мир повсюди,

Аби життю раділи люди!

Любов УНДІР, учениця Острозької ЗОШ №1

 

*****

Я не скажу, що маю все, чого хотіла,

Бо ще не досягла в житті мети,

І жодна з мрій моїх не уціліла,

І не вдалось мені себе перемогти.

Але сьогодні, справді, я щаслива.

Чому? Не знаю! Може, через те,

Що вмію пробачати і любити,

Що на святій землі країна є,

Через яку я дуже хочу жити...

Я добре знаю, що вона мені

Зірки з небес осінніх дарувала,

Щоб міцно я ступала по землі,

Й вперед, в майбутнє крокувала.

Усе, що маю нині, я люблю,

За все молюся щиро й невблаганно,

Й щораз душі обіцянку даю:

Творити творчість я не перестану.

Не кожен народився, як митець,

Не всі митці увінчують буття…

Та кожен з нас по-своєму творець.

Творіть шедевр власного життя!

Євгенія ПОЛІЩУК

 

Гімн дружбі

Як весело й радісно в світі живемо,

І пісню про це дружно ми заведемо.

Як добре, що дружба існує у світі,

Цінуйте всі дружбу: дорослі і діти.

 

Нам разом ніколи сумно не буває,

Тому зла нудьга до нас дороги не знає.

Квач і скакалка, ігри в футбол, –

Це все ми так любимо, а ще й баскетбол.

 

Ми весело й радісно в світі живемо,

І пісню про це дружно ми заведемо.

Хочу вам, друзі, дещо нагадати:

Дружба – найкраще, що можемо мати!

 

Чудова ідея

Є у мене полотно,

Та не знаю я, що зшити:

Може, пальму чи листок?

Ну не знаю, що робити!

Ось і думка підійшла:

Зшию я собі віночок,

Будуть квіти там й трава…

Залишився ще клубочок.

Це мій чорно-білий котик,

Гріється на сонечку.

Сині очі, червоний ротик,

Усміхається в віконечко.

Валерія ЛІСОВСЬКА, учениця Плосківської ЗОШ І-ІІІ ступенів

 

Щаслива

Марія щаслива і спокійна. Вона щаслива за своїх дітей і спокійна за своє майбутнє. Чомусь усі кажуть, що материнська любов сліпа. Чому сліпа? Хіба Марія не бачить, які в неї хороші діти? Щодня телефонують їй, про здоров’я розпитують. А те, що приїжджають не часто, на те є причини. Бо пишуть дисертації – то кандидатську, то докторську. Синочок старшенький. Лиш тридцять рочків, а вже докторську захистив. Правда, ще не одружений. Так йому ніколи. А може, ще не зустрів свою долю.

Дочка молодша, має сім’ю, За одинака вийшла. Працює разом із чоловіком. Завжди разом – і у відпустку до моря, і разом щось пишуть. Гарно живуть між собою. Мають діти окремі квартири. Не натішиться Марія дітьми. Зараз уже пішла на пенсію, бігти їй щоранку нікуди, а спати довго вона не звикла. Ось і вирішила дітей провідати. Спочатку поїде до сина.

Дорогою трохи занедужала. Може, вікна у вагоні були відчинені і її протягнуло, а може, вірус який?

Доктор наук не дуже зрадів, що мати приїхала без попередження, та ще й хвора. Він на вихідні з друзями зібрався на рибалку. А тут вона. Нехай рибалить, Марія побуде сама. Дві доби пролежала сама у квартирі. Ні чаю зварити, ні в аптеку піти. В неділю ввечері синок прийшов. Сказав «Привіт» і навіть не глянув на матір. Чомусь обернувся до неї спиною і пішов до іншої кімнати. Невже її дитя таке жорстоке? Марія не плакала. Цілу ніч пролежала, не склепивши очей. Було їй не до сну. Вранці синок знову сказав «Привіт» і пішов на роботу, не зронивши більше й слова. А вона ж як леліяла їх, як сокорила над ними! Щодня молила Бога, щоб послав хворобу їй, тільки не її дітям. Сусіди сміялися з неї, а вона не зважала. Дмухала на діток, возилася з ними. Виросли, слава Богу, виросли… Подумки всіляко виправдовувала сина. Може, щось не склалося за вихідні? Розпитає сина потім.

А зараз на день-другий переїде до дочки. Вона в неї така добра, така турботлива. За добу була вже у дочки. Але кандидатка наук теж не дуже зраділа приїзду матері. Два дні немов вогнем дихала. Може, в її доні якісь негаразди? А вона приперлася. А може, доня боїться, щоб не похворіли її діти? Як же вона не здогадалася? Діти можуть через неї захворіти.

– Піду я, дочко, в аптеку, – мовила Марія.

– Чого? – сухо запитала дочка.

Марія немов остовпіла. Через якусь хвилю оговталася і попленталася до аптеки. Купила ліки, механічно поклала в сумку. Добре, що сумочка при ній. Тут і паспорт, і гаманець. А може, отак прямо і на вокзал?

Купить квиток і поїде додому. Що це з дочкою сталося? Вона по телефону так гарно розмовляє, так турбується. Не інакше, як щось сталося. Вона не дратуватиме дочку, а таки поїде додому. Цілу добу дивилася на телефон, боялася пропустити дзвінок. Її мобільний мовчав.­

Дома її радо зустрів кіт. Лащився до неї, муркотів, немов хотів сказати, що не гнівається за її тижневу відсутність. Навіть не вів її до холодильника, як це бувало раніше. Марія лягла на ліжко, кіт вмостився біля неї і радісно муркотів. Виявляється, тільки кіт любить її і хвору, і здорову. Тільки він зрадів її приїзду. Марії стало легше. Вона встала і нагодувала кота. Добре вдома, тут вона потрібна хоч котові.

Вранці сусідка гукнула до неї:

– Чи добре погостювала, Маріє?

– Добре, – відповіла Марія.

Ще довго сусідка вихваляла Маріїних дітей, а та підтакувала їй. Тільки кіт хитро мружив очі й лащився біля ніг.
Євгенія ГЕМБАРОВСЬКА

 

Сторінку підготувала Євгенія ПОЛІЩУК

 

№ 47 від 15 листопада 2014 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 339 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]