Неділя

21.04.2019

11:09

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Мрія повинна бути метою
У нашому місті «каста» студентів становить третину від загальної кількості населення. Острозькі студенти – успішна, цілеспрямована, різностороння молодь, яка хоче та може змінити світ на краще. Успіх для них – не порожнє слово, а те, що вони мають, або до чого прагнуть. Спудеї Острозької академії вивчають іноземні мови, займаються науковою діяльністю, працюють, стажуються за кордоном. Тож давайте знайомитись ближче.

Однією зі зникаючих мов зацікавився Віталій ЩЕ­ПАНСЬКИЙ, магістр релі­гіє­­знав­ст­ва. Він самостійно опанував норвезьку та давньоіс­ландську.

– Знання давньоісландської дає певні перспективи розуміти сучасну ісландську. Цією мовою більше не користуються, нею володіють всього близько 7-8 тисяч людей у світі. Вона для скандинавів, як для слов’ян давньослов’янська – вивчається, але не використовується. Дуже сильні інститути досліджень цієї мови є в США, Франції і Росії (в Санкт-Петербурзі, Мурманську, Петрозаводську). З деякими намагався підтримувати зв’язок. Університет в Тромсе навіть дещо підтримував з моїх проектів. Але галузь це не прогресивна, тому все лише на власній ініціативі тримається. Ще зі школи мені подобалися саги і скандинавські легенди, а в університеті можна було писати курсові на тему давньоскандинавської релігії. Лише для цього потрібна мова. 90% текстів збереглося саме на ній, тому вирішив вчити. Були певні складнощі. На диво матеріалів, книг, порад в Інтернеті знайти можна досить багато, але зрозуміти структуру мертвої мови, її особливості надзвичайно важко, особливо, коли немає наставника, а все робиш самотужки. Сподіваюсь, вдасться видати невеличкий самовчитель, збудований на власному досвіді. Ні батьки, ні друзі не розуміли мого захоплення, проте підтримували. Жартували, що це нікому не потрібно, але ж я впертий. Хочу опанувати кельтську та продовжити свої дослідження, якщо вступлю на аспірантуру. Найважливіше – це терпіння. Навіть, коли вас зневажають і критикують, просто терпіть, колись їм набридне. Улюблена справа повинна приносити спокій і насолоду.



Василь ГОНЧАРУК, студент 3 курсу спеціальності «Філософія» займається танцями з п’ятирічного віку. А тепер ще і навчає мистецтву танцю студентів.

– Поштовх до танців дала мама. Вона водила мене на різні танцювальні гуртки ще до школи. А взагалі, була ще одна кумедна історія. Якось на новорічній дискотеці в 5 класі я запросив вперше на повільний танець дівчинку, яка мені дуже подобалась. Але так як зовсім не вмів танцювати ... відтоптав їй всі ноги. Потім, прийшовши ввечері додому сумний, розповів усе мамі. Вона подумала, і записала на бальні танці. І тоді почалося. Навчаюся досі у клубі спортивно-бального танцю «Твіст». Клуб входить до 5 найкращих України, а наш тренер цього року зайняв 6 місце на чемпіонаті світу в Італії. Цього літа я планую повторити його досягнення. Тато спочатку був проти хореографії. Його думка змінилась після того, як ми з партнеркою привезли з чемпіонату України в Харкові бронзу. Зараз навчаюсь, навчаю студентів і паралельно викладаю у районному Будинку школяра для дітей. Також я суддя 3 категорії. Минулого року експериментально зробив набір у дитячу групу і навесні повіз одну пару до Старокостянтинова, на змагання свого рідного клубу, і моя пара зайняла 3 місце серед 27 пар. Острозькі діти – надзвичайно талановиті. І тому я планую створити клуб в Острозі із сильною танцювальною базою для майбутніх чемпіонів. Головне – це ставитись до мрії як до мети. І ніколи не зупинятись, бо життя – це вічний рух!





Тендітна, завжди усміхнена студентка четвертого курсу літературної творчості Юлія ЯРУЧИК – редактор студентської газети. Вона не лише навчається, а й працює в улюбленій академії.

– Ще з молодших класів мріяла про творчу професію, в якій можна було б поєднати усе, що знаю, використати будь-який життєвий досвід. Після закінчення школи вступила до Острозької академії. Вже з першого курсу почала працювати у відділі зв’язків з громадськістю як волонтер, а через кілька років – як офіційний співробітник. Наша газета «Острозька академія» зараз стала просто-таки частиною мого світу. Мій колектив – це мої дорогі журналісти-волонтери, джерело сотень нових і неординарних ідей, це люди, від яких можна перейняти безліч розумного. У житті прагну досягнути стабільності у всіх сенсах цього слова. Думаю, це саме те, чого не вистачає моїй країні та більшості її громадян. Якби кожен із нас визначився зі своїми інтересами та пріоритетами, то й держава не хилилася б туди, куди вітер повіє.

Людмила ПАНАСЮК, студентка
Просмотров: 514 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]