Четвер

25.04.2019

01:51

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

За вікном вітер висвистує. Сніг мете. А що бабі Калині? Вигрівається на теплій печі, а на припічку потягується Мурка. Чорна, патлата, а очі великі, зелені, як дві фари. Баба Калина каже, що то про неї радіо твердить, що на зелене світло можна переходити вулицю.   

Калина напекла пампушок з часником, а невістка бігла на роботу, то кислого молока принесла. Дякувала стара, а в середині аж кипіло – не діждала свіжого молока принести на кашу!

Василько, онук, у нього канікули, все волочить і волочить дрова до хати.

– Не роби з хати хліва! – гримнула на нього баба. А ще її дратує Мурка: потягується, як депутат на курорті. Бабі чомусь стало смердіти у хаті. Раптом її осінила думка: треба вивезти цю панянку до міста.

– Васильку, Васильку, гей, де ти там, скоро буде маршрутка, маєш вивезти цю кицьку до міста.

Василько оторопів, закляк на місці: що то бабі робити? То спала з нею три роки, а оце – дивись...

– Ото бери ці 5 гривень, оту полотняну дідову торбу, хапай кицьку і мерщій до міста. Пойняв?

«Гм, 5 гривень, – подумав Василько, – доїду до міста, а пиріжка не буде за що купити у тих тіток, що продають із возиків на високих коліщатках». А потім поміркував, що може вдасться «зайцем» проїхати – хто в таку негоду їде? Скажу, що бабці треба ліки купити.

Мурка дряпалась у мішку, верещала, мішок танцював. Шоферові сказав, що кицьку замовила рідна тітка, бо щури завелися. А що ж робити? А шофер не дуже слухав, усе себе лаяв, що виїхав в таку негоду на лінію.

Що ж робити з Муркою? Може занести у той закуток, де вінки продають? Поспішив. Кинув і втік.

Купив пиріжок з капустою і похапцем вминав за кіоском, ніби вдома не було пампушок.

Виконавши доручення баби, пішов плентатись по магазинах. Людей не було. Зустрічав лише здивовані очі продавців. А ось і маршрутка. Заметіль вгамувалась. Дороги прочистили. На вулиці з’явились люди. Їхав додому у доброму настрої. Приїде, буде просити у баби ще кілька гривень.

Зупинка. Ось уже і двері бабусиної хати. А під дверима... Що це? Під дверима сиділа, верещала мокра і голодна Мурка. Ось і маєш!

Тетяна БОБРОВНИЦЬКА
№12 від 23 березня 2013 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 306 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]