Четвер

25.04.2019

00:50

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Найкращий москаль української літератури побував у Острозі

Сьогодні до нас приїхав один з найбільш продажних українських письменників, – так представив Андрія Куркова проректор Острозької академії Петро Кралюк, проте одразу ж додав, – продажний в хорошому сенсі, адже його твори продаються чи не найкраще і чи не по всьому світу.  

Автор 13 романів і 5 книжок для дітей, письменник, чиї книги неодноразово потрапляли в топ-десятку європейських бестселерів і чиї твори перекладено 36 мовами світу, 13 лютого представив острозьким читачам свої найновіші напрацювання.

Безумовно, це неординарна особистість: за національністю росіянин, він вже багато років живе на території України, пише твори про українські реалії, став персоною нон-грата в Росії через підтримку Помаранчевого майдану та одружився з британкою. Нагороджений дипломом «Найкращого москаля в українській літературі» братами Капрановими, в Острозі він розповідав про те, як його творчій кар’єрі посприяли куплені в дитинстві батьком три ховрашки. Зі щирими усмішками та веселими очима слухали розповідь слухачі.

Після короткої розповіді про себе, подорожі, досвід та свої твори, письменник відповідав на запитання аудиторії. Вашій увазі пропонуємо найцікавіші питання та відповіді.

– Ви не лише письменник, а й кіносценарист. Які саме ваші твори були екранізовані?

– Ну, насправді екранізована була лише одна книга – «Приятель небіжчика», у 1997 році. Кіносценарій виграв на конкурсі проектів Міністерства культури Франції. Французи дали мільйон франків бюджету, певну суму дала також Україна. Фільм знімався французькими продюсерами і російськими акторами в Києві. Цей фільм є в Інтернеті, його можна переглянути. Сценарій писав я, за нього потрапив у трійку кращих сценаристів Європи 1997 року і мене прийняли у члени Європейської кіноакадемії. Зараз готується римейк цього фільму. Цей роман про Київ, а римейк вже буде про якесь американське місто, бо права на нього купили американці. Готується також екранізація «Пікніка на льоду». Перший фільм, де у титрах стоїть моє ім’я як сценариста, був відзнятий у 1990 році за мотивами повісті О. Купріна «Яма». Мною написано близько 20 сценаріїв, за якими знято фільми. Останній – «Якщо я не повернусь» – трьохсерійний серіал, який нещодавно йшов по УТ-1, молодіжний. Про наших, українських дівчат, яких вивозять в секс-рабство за кордон.

– Чи плануєте ви написати книжку про сучасний стан України?

– Я відклав написання книжки, яку почав раніше, спеціально для того, щоб написати про сьогоднішні протести. Я вже багато років веду щоденник, де фіксую усе, що відбувається зі мною та в Україні. Структура книжки буде така, що після кожного описаного дня буде йти глава-пояснення для європейського читача з феноменами чи аспектами української історії, які мають відношення до описаних подій. Спочатку довелось написати десь 15 статей про протести в Україні для іноземної преси, кілька колонок для наших веб-сайтів, а потім уже взявся за цю книжку. Її одразу захотіли видавати, перше видання буде, мабуть, десь в травні, в Австрії. Тому в принципі зараз я живу більше навіть політикою, ніж літературою.

– Ліна Костенко теж написала роман («Записки українського самашедшого») за своїм щоденником. Як він вам сподобався? І чи не вважаєте ви, що писати про нинішні події в Україні у гумористичному тоні буде як мінімум складно?

– Я глибоко поважаю Ліну Костенко, але роман дочитати не зміг. Втім, я не зміг дочитати багато книжок. Я розумію, що цей твір написаний перш за все поетом і людиною, яка болісно переживає всі події, невдачі нашої країни. Що ж до другої частини питання, коли торкаєшся історичних трагедій, є дуже мало випадків, коли можна написати трагікомедію, бо комедію писати взагалі не етично. Є тільки один фільм італійця Роберто Беніньї («Життя прекрасне») про Аушвіц, концтабір. Я якраз був в журі фестивалю, у якому брав участь цей фільм. І хоча він отримав приз, але це дуже двозначно, дуже тонко. Ви пам’ятаєте, скільки було написано про Чорнобиль. Але жоден з цих творів не став відкриттям. Якщо подія справді велика, то на неї можна дивитись лише з відстані 20 – 40 років. Інша справа вірші. Зараз пишеться багато віршів про Майдан, я їх читав. І це хороша ідея, це свіжа, емоційна реакція на події. Якщо ж людина поспішає написати роман – мені здається, це вже кон’юнктура. Есеїстика – так, документалістика – так, але перетворювати рану, яка ще не загоїлась, у історичний продукт не можна.

Студенти та жителі Острога мали змогу поспілкуватись з відомим письменником та кіносценаристом двічі: в академії та місцевій книгарні «Магістр» (на фото). Друга зустріч була більш камерною, схожою на літературні чаювання, у вечірню пору. Наступного разу Андрій Курков пообіцяв приїхати в Острог вже з сім’єю, навіть більше у ролі туриста, ніж письменника.

Людмила ПАНАСЮК

№9 від 22 лютого 2014 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 283 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]