П'ятниця

26.04.2019

16:41

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Не скорившись обставинам
Він народився вдалині від Острозького краю – на Алтаї. І потрапив на Україну майже коли досяг повноліття – у 15 років. Та, слухаючи його, аж ніяк не відрізниш від місцевих мешканців, настільки чиста його українська мова. А енергії вистачить на кількох, бо, незважаючи на важку недугу, активно живе кожного дня.   

Отож, знайомтесь, Станіслав Самохін. Водій-професіонал, з величезним стажем роботи. Водій, який пропрацював у багатьох організаціях, а фактично – на одному й тому ж місці. Бо змінювались назви «фірми», де він працював, її керівники, напарники, але аж ніяк їх місцезнаходження. В основному ця організація відома багатьом острожанам як «Агробуд». Та і його професія теж не змінювалась – водій. Причому, мав право працювати на будь-якій машині: чи то на вантажній, чи то на великоваговій, чи то на цементовозі, чи то на автобусі… І, очевидно, ще довго перебував би за кермом, аби не «чорний» четвер, 22 червня 2006 року. Тоді, під час ремонтних робіт, Станіслав Самохін зазнав важкої травми, дивом лишився живим, але втратив зір…

 А став він шофером у 1965-му, після закінчення курсів водіїв. Вдосконалював свою майстерність у лавах Радянської армії: й у транспортній роті в Бердичеві, і на збиранні зернових у Казахстані, цукрових буряків на Кубані… Потім повернувся до Острога, оженився, збудував міцну і хату, і сім’ю. Якраз своїй сім’ї – дружині, двом донькам, зятям – і завдячує в першу чергу, що не дала «пропасти», підтримала у важку хвилину. А також вдячний усім тим, хто всі роки після нещасного випадку не полишав його наодинці, не дав впасти у відчай… Це і працівники та керівники  тодішніх «Агробуду» і цегельного заводу; і лікарі, як хірурги, так і офтальмологи, медпрацівники  травматології й реанімації; друзі, сусіди… Всі вони, в міру своїх можливостей підтримували його. І підтримують нині. Особливо вдячний Станіслав Опанасович Володі Бобрику, який, незважаючи на зайнятість, відвозив його і в Почаїв, і до джерела св. Анни, і в Білівський монастир. Також герой нашої розповіді дуже вдячний Івану Ковалю, Івану Панюку, всім тим, хто щодня телефонує йому, просить поради, допомоги й навіть... захисту.

Дійсно, нині Станіслав Опанасович, незважаючи на втрату зору, веде активне життя, щодня допомагає дружині Софії Іванівні по господарству. А ще може розповісти багато історій (в тому числі й гумористичних) зі свого життя і життя тих, з ким зустрічався, хто його нині оточує. Дивуєшся його енергії, життєлюбству, оптимізму… І розумієш, що такі особистості заслуговують на те, аби про них знало якомога більше людей. І не лише у Міжнародний день інвалідів.

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№48 від 30 листопада 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 223 | Добавил: Zamkova | Теги: Острог, Замкова гора, Олександр Гладуненко | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]