Вівторок

23.04.2019

05:53

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Не старіє душею ветеран
Ветеран Великої Вітчизняної війни, уродженець села Михнів Ізяславського району, мешканець нашого міста Олександр Сущевський народився 25 травня 1923 року – тобто сьогодні він відзначає своє 90-річчя.  

Кажуть, життя прожити – не поле перейти. За 90 років життєвого шляху траплялося всіляке. Найважче було у часи війни, коли гинули рідні і знайомі, у мирні дні, коли втрачав рідних. Без сумніву, кожна подія життя залишала свій слід у душі та на тілі. Потім все позначилось на здоров’ї. Але чоловік не звик жалітися, все життя працював, допомагав кому і як міг. За це заслужив шану і повагу людей. Саме сусіди звернулись у редакцію і запропонували розповісти про нього. Такі ювілеї і справді заслуговують поваги та уваги…

Саме у переддень війни Олександр Сущевський закінчив місцеву середню школу. Коли 22 червня відшумів випускний бал, дізнався, що почалося велике лихо. 2 липня всіх однокласників викликали у Ізяславський військкомат. Коли юнаки туди прибули, то там був лише вартовий – усі службовці і установа вже евакуювалися на схід. Тож хлопцям довелось повертатися додому. Через 2 дні у селі вже панували німці.

Перший рік окупації був відносно спокійним. Сім’я Сущевських, як і більшість селян, працювала на землі і німці їх не зачіпали. Потім активізувалися партизани. Було знищено кількох фашистів. Окупаційна влада помстилася селянам тим, що розстріляла кількох заручників. Серед них був і молодший брат Олександра Лонгіновича. Боячись за своє життя, юнак втік до партизанів. Був у складі загону ім. Богуна.

Не довго партизанив, участі у боях не брав, бо незабаром радянські війська вигнали фашистів із нашої землі, а партизанський загін розформували. Декількох бійців направляли служити у міліцію, а більшість – у армію. Олександр Сущевський спочатку потрапив до запасного полку, а потім у мотострілецький батальйон 111 танкової Новоград-Волинської бригади 25-го танкового корпусу. У наступі він і його товариші підтримували вогнем танкові з’єднання, рухаючись поряд із машинами, а на далеких маршах долали відстані на броні.

Сьогоднішній ювіляр отримав перше бойове хрещення на Закарпатті. Під Ужгородом був поранений. Куля снайпера влучила у спину. Після лікування повернувся у частину, яка тоді вже воювала на території Польщі. У одній з атак знову був поранений. Куля, випущена з кулемета, влучила у ногу. Після лікування у госпіталі Олександра Сущевського направили на курси молодших лейтенантів. Там він зустрів Велику Перемогу. Курсантів перевели у Вінницьке військово-піхотне училище, а через рік захворювання не дало продовжити навчання.

Після повернення додому Олександр Лонгінович у 1947 році вступив до Львівського сільськогосподарського інституту на лісогосподарський факультет. Здобувши освіту, за розподілом мав працювати в Криму. У дорозі захворів і йому відмовили у наданні роботи. Підлікувавшись, влаштувався на роботу у Острозький держлісгосп. Рік працював помічником лісничого у Верхівському лісництві, потім його призначили інженером. На тій посаді трудився 17 років. У нашому місті створив сім’ю, разом із дружиною виростили двох дітей – сина Леоніда та дочку Ольгу. Нині ветеран радіє трьом внукам і двом правнукам.

Під час війни   за мужність і героїзм він був нагороджений медалями "За відвагу” і "За перемогу над Німеччиною”, а в мирний час – орденом Вітчизняної війни І-го ступеня, багатьма ювілейними медалями. Великим ударом для ветерана була смерть дружини у 2003 році, а потім і дочки у 2007 році. Попри пережиті страхіття війни, важкі роки відбудови народного господарства, напружені трудові будні, втрати рідних Олександр Лонгінович не втратив жаги до життя, оптимізму. Про таких людей, як він, кажуть – не старіють душею ветерани!

Редакція газети щиро вітає Олександра Сущевського із славним ювілеєм, бажає йому довгих років життя, здоров’я, нев’янучого оптимізму, мирного неба та всього найкращого.

Іван ПАВЛІВ
№21 від 25 травня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 414 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]