Четвер

25.04.2019

01:21

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Перші бої Великої Вітчизняної в Острозі
Нині вже мало людей, які пам’ятають перші дні Великої Вітчизняної. Але залишились спогади ветеранів, що були опубліковані у газетах, книгах, зберігаються у фондах музеїв. З їх допомогою згадаємо, як починалась війна в Острозі.  

Вже в перший день 135-а стрілецька дивізія, яка розміщувалась у старих казармах, покинула Острог і вирушила на фронт. А місто – місто лишилося фактично без захисту. Цим скористалися ті, хто лише чекав такого моменту. Десь вони дістали сорокап’ятку (цікаво лише – де?), викотили на Замкову гору і відкрили вогонь по дорозі Нового міста, де щойно з’явилися радянські танки, що підтягувались з Славути, Шепетівки, Бердичева. Ті дали залп у відповідь. Тож вже у перший день тут почалися бої. Тривали вони понад десять діб, і мали за мету захист Батьківщини.

Спинила наступ загарбників, які прорвалися сюди, «група Лукіна». Командарм 16 армії, яка перекидалася з Далекого Сходу (виїхали на Захід ще у травні), із здивуванням спостеріг, що ешелони замість Смоленська чомусь прибули… до Шепетівки. А тут повідомлення, одне одного тривожніші. М. Ф. Лукін прийняв рішення: частиною сил воювати з ворогом, а іншими - переміщуватись на Московський напрямок. Зупинити ворога мала 109-та дивізія. До неї згодом влилися частини, що відступали від держкордону, та допоміжні. Ця «група Лукіна» стримувала наступ гітлерівців кілька днів. Коли ж окупанти, скориставшись відходом 109-ої та своєю перевагою, вже майже зайняли Острог, їм шлях заступила нещодавно сформована 213-та мотодивізія полковника Осьмінського, що підійшла з-під Вінниці. Тож бої розгорілися з новою силою. Що ще більше принесло руйнувань місту.

На жаль, документів (об’єктивних!) щодо тих подій майже немає. Бо донесення штабів різних командуючих часто суперечливі. І тому згадаємо свідчення людей, які вижили у війну, і повернулися до Острога через багато-багато років …

С. Х. Зайцев, на початку війни - червоноармієць 109-ої СД: « …ми вибили фашистів з центру міста, погнали їх на захід, на високу частину. Як раптом на узвишшя почали з неба на парашутах спускатися невеличкі танкетки з екіпажем. Вони висадилися у районі тюрми, відчинили її ворота і випустили звідти в’язнів, а вже потім вступили з нами в бій, допомагаючи своїм. Кількісна перевага одразу перейшла до німців. Ми змушені були покинути своїх загиблих товаришів…» (під час операції «Багратіон» Степан Харитонович став Героєм Радянського Союзу).

М. А. Пестерєв у 1941-му – начальник штабу розвідбатальйону: «Спочатку гітлерівці вели бої з нами лише вдень. Як тільки сонце заходило, вони окопувались і відпочивали. Нам же спокою не було. Замість гітлерівців починало нас обстрілювати й воювати місцеве населення. Пам’ятаю випадок, коли наших солдат хтось розстріляв у спину. Ми кинулись до того двору, і побачили лише вагітну жінку. Але коли червоноармієць побіг за нею, виявилось, що то був мужик, одягнений у жіноче плаття, і був він не вагітний, а на животі тримав німецький автомат…» (поранений Пестерєв на Кідрах потрапив в оточення, дочекався ночі і ярком проповз до Татарського джерела, де його врятували сестри К. М. та Л. О. Мізернюки. До своїх згодом вийшов у районі Новоград-Волинського, а до своїх рятівниць-острожанок повернувся у 1971 році).

Є. К. Плисковський, колишній зв’яз­­ківець 109-ої СД: «Ми стояли під Острогом, і підтримували зв’язок між частинами. Дехто рвався у бій, дехто бравував, ходив під градом куль. Один з червоноармійців хвалився, що його куля не бере, а забити може лише снаряд. І що ви думаєте? В нього таки влучив снаряд!» (Плисковський також воював під Сталінградом, а згодом житель Пензи надіслав на адресу Острозького музею скульптуру - витвір зі свинцю, яка зображала захисників Острога).

В. С. Архипов, командир танкової розвідгрупи: «23 червня ми під’їхали до мосту через Горинь біля Вільбівного. Там нас затримав червоноармійський патруль, який повідомив, що далі не можна їхати, бо Острог вже зайнятий німцями, а сам міст замінований. Мій водій танка запитав караульного, чи давно заміновано. Той відповів, що «Так», але відповів німецькою! Тож усе стало ясно. Після короткого бою десант було знищено, а єдиний з них, що залишився в живих, повідомив, що вони входять до спецгрупи «Бранденбург», яка має завдання усюди здійснювати диверсійні акти і під виглядом червоноармійців сіяти паніку і по можливості вбивати мирне населення…» (до кінця війни Василь Сергійович став генералом танкових військ, двічі Героєм Радянського Союзу).

Б. С. Степанов, артилерист 109-ої: «Ось там, з узвишшя, спускались німецькі танки. Чорні, потворні. Ми дали по них п’ять пострілів і всі п’ять були влучними» (за бої під Острогом Степанов був нагороджений орденом Червоного Прапора).

І. Н. Бойко, танкіст: «Ми на своїх сталевих машинах увірвалися в Острог. Усюди курява, дим, полум’я… Передовий наш танк пішов на таран, збив німецький танк і тим розчистив дорогу. Ми прорвалися до західної околиці, де змушені були спинитися. У цьому бою, першому бою, «острозькому хрещенні» загинуло чимало наших побратимів». (Іван Никифорович став згодом двічі Героєм Радянського Союзу).

Як визнали самі загарбники, повністю заволодіти Острогом вони змогли лише 3 липня.

За ці 10 днів, що потрясли старовинне місто, бомбардувальники обох сторін стерли з лиця землі будиночки міщан у стародавньому центрі (виявилось, що якраз найбільше постраждала єврейська громада); середньовічну ратушу, пошкодили деякі храми.

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№25 від 22 червня 2013 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 382 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]