Субота

20.04.2019

19:28

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Поєднання через важку пам’ять
В Острозькій академії 18 червня презентували незвичайну книгу. Незвичайну – зважаючи на те, що про україно-польський конфлікт 1943 року звикли говорити лише підраховуючи жертви. У книзі ж «Поєднання через важку пам’ять. Волинь 1943» згадують не вбивства та втрати, а героїв.  

Для презентації книги прибула делегація з сусідньої нам Польщі. Консул Республіки Польща в Луцьку Кшиштоф Савіцкі зауважив, що ідея проекту зародилася ще в 2008 році. Його мета – знайти точку перетину різних поглядів на Волинську трагедію. У проекті брали участь українські та польські студенти, які впродовж двох тижнів влітку 2012 року, працюючи на території волинських сіл та сіл Люблінщини, записували спогади та розповіді свідків Волинської трагедії 1943 року. У кожній студентській групі працювали як українські, так і польські студенти. Група з двадцяти молодих поляків та українців відвідала понад 50 населених пунктів, зібравши близько 150 розповідей. Збирали свідчення про українців, які рятували сусідів-поляків від неминучої смерті, та поляків, які давали притулок українським родинам. Особливо вражала історія, яку розказав один зі студентів-учасників експедиції. В одному із сіл їм розказали, що якась українська сім’я взяла на виховання маленьку дівчинку, яку знайшли живою серед трупів поляків. Не зважаючи на можливі наслідки (тоді їх могли переслідувати), вони прихистили сирітку та виховали її як свою доньку. Завдяки друзям, зв’язкам та власному ентузіазму учасники експедиції знайшли цю тепер вже бабусю. Зараз їй за 70, вона розмовляє українською і вперше (як сама зізналась) почула польську від самих експедиторів. Довгий час вона навіть не знала, що не рідна дитина своїх батьків. А коли їй про це говорили в дитинстві десь на вулиці, то її мати відповідала, що вона тільки їх донька, її люблять і нікому не віддадуть. Таких прикладів, як стверджують дослідники-видавці, було чимало.

Як розповіла одна з авторів книги Александра Зінчук, вони не зустріли очікуваної агресії зі сторони людей-очевидців.

– Ми боялись, що люди не захочуть говорити, будуть налаштовані вороже та здебільшого, вони радо розказували все, що пам’ятали. Склалось таке відчуття, що вони чекали, коли хтось в них запитає про це, їм важливо було це розказати.

Ректор Острозької академії Ігор Пасічник та проректор Петро Кралюк дякували гостям за величезну роботу, яку вони виконали, за благородну ідею, втілену в життя. Петро Михайлович наголосив на тому, що ця книга є ще одним кроком у польсько-українському історичному порозумінні, адже два народи зі спільними коренями повинні мати спільно осмислену та спільно творену історію, а Ігор Демидович похвалив сучасну молодь, яка здатна на такі мудрі та важливі для добросусідства вчинки.

Одну з книг автори подарували академічній бібліотеці, щоб бажаючі могли ознайомитись з нею, поринути у світ живої історії, яка записана з перших уст.

Людмила ПАНАСЮК
№25 від 22 червня 2013 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 272 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]