П'ятниця

24.05.2019

17:09

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Про це розповідала газета
Надзвичайна подія сталася 50 років тому в журналістському середовищі нашого краю. В один «прекрасний» день зникли… всі районні газети області. А журналісти лишилися без… ні, не роботи – без своїх «рідних» видань. Натомість прийшли інші. А ті, попередні, зникли або назавжди, або ж – відродилися через кілька років, хто – зі старою назвою, хто – із новою, хто ж чекав на «відновлення» більше десятка літ.

Саме в червні 1962 року на місце районних газет (вірніше, друкованих органів відповідних райкомів партії та районних рад) прийшли міжрайонні газети (які правильно називались органами Рівненського обкому КП України та обласної ради при відповідному територіальному виробничому колгоспно-радгоспному управлінні). Таких управлінь було на Рівненщині п’ять. (А приміром на Київщині їх було 9). Отож, почали виходити 5 міжрайонних газет. При Гощанському територіальному управлінні, куди входили Гощанський, Корецький та Острозький райони, виходила накладом 8950 примірників газета «Радянське життя», у вихідних даних якої зазначалося, що рік її видання – перший. Що цікаво, до реорганізації таку ж назву носила газета Демидівського району, але там зазначалось, що її «Рік видання ХVІІІ» і вийшло усього 1899 номерів. Останній – 24 травня 1962 року. Відновилася ця газета аж у 1990-х роках, але, звісно, вже під іншим «титулом».

Щодо нового видання, то вже у першому номері редактор Є. Плахов дав можливість «виступити» представникам усіх районів, кваліфікованим журналістам. Багато матеріалів в газетах стосувалися Острога і його околиць.

Наприклад, у п’ятому номері за п’ятницю, 8 червня, вміщено статті голови колгоспу «Ленінський шлях» Острозького району В. Мельничука «Ініціатива плюс матеріальна заінтересованість»; кореспондента І. Подольського «Хай славиться сонце» про комсомольця з села Теремне Антона Петрука; завідуючого клубом села Могиляни Р. Василишина «Життя – це пісня»; сількора В. Садовця «Їм раді в кожній хаті» про листоношу з села Милятин Галину Мартинюк.

Є тут дописи і більш відомих наших земляків. Так, Рафаїл Шпізель у замітці «Помножуйте ряди донорів» пише про проведення в нашому місті першої міжрайонної конференції з переливання крові, на якій зокрема виступили лікар з Острога Струменський, головний лікар Гощанського району Губар, головний хірург обласного відділу охорони здоров’я Клешкань.

У рубриці «Міста і села управління» тодішній науковий працівник Острозького краєзнавчого музею Григорій Равчук розповів про історію селища Гоща. Вміщено в цьому номері також і фото пам’ятника Миколі Островському в парку, що носив його ім’я.

В наступних номерах ми знаходимо також чимало публікацій про тодішнє життя та історію нашого міста й району, які ознайомлювали читачів з спортивними, культурно-мистецькими, і найбільше – зі сільськогосподарськими новинами. Часом – надзвичайно цікавими.

Так, у номері від 9 червня було вміщено фото 70-річного Григорія Тарасовича Назарука, лісника Стадницької дачі Хорівського лісництва. Мине не так і багато часу і знову, вже у 1963 році ця ж газета вмістить його фото – як одного з членів делегації, що привезли в Острог землю з могили Великого Кобзаря.

У номері восьмому є невеличка підбірка «По Острозькому району», де журналіст Олександр Швед пише: «Говорить Острог!» – цими словами вранці 9 червня розпочалась передача місцевого радіомовлення». Отож, ми тепер знаємо і дату першої передачі місцевого радіо.

А на четвертій сторінці є ще кілька знайомих прізвищ. Та найбільше, на мою думку, заслуговує уваги допис голови районної ради союзу спортивних товариств і організацій Романа Ковригіна «Адреса Кубка – Острог». Виявляється, що того року легкоатлетична команда дівчат Острозької школи-інтернату краще всіх в Україні пробігла естафету на дистанції 800 м, і за це отримала срібний перехідний кубок, де вже були написи «Київ», «Миколаїв», «Львів», «Одеса», і нарешті з’явився – «Острог, 1962».

Також спорт присутній і на сторінках наступних номерів. Цікаво, що як і нині, переважає тема футболу. Зокрема, сповіщається, що 17 червня острозькі футболісти вдало розпочали першість області і виграли в команди Соснівського району 4:3 (три голи забив Любомир Пасюк і один – Іван Колоджеєв). Згодом зустрічаємо на шпальтах і повідомлення – «Тринадцять голів Миколи Пугача» – про успіхи команди юних футболістів Острога і їхнього бомбардира.

Чимало матеріалів присвячено минувшині. Це і не дивно, з огляду на 900-літню історію нашого міста. Майже всі публікації: «Експонати розповідають», «Корець», «Межиріч (Острозького району)», «Вітчизняна війна 1812 року», «Минуле острозьких селян», «Документи Богдана Хмельницького» – підготував Г. Равчук. У замітці «До славного ювілею» Григорій Романович згадує цікавий факт, що для оборони міста від наполеонівської навали під Острог було перекинуто навіть Дунайську армію під началом адмірала П. Чичагова. Та не лише він оповідав про минуле. Так, вже згадуваний О. Швед розповів про те, що Острог відвідав київський професор Леонтович В. Г. «Багато років тому він керував роботами по реставрації історичних пам’яток древнього міста…».

Знаходимо ми на пожовклих сторінках й інші знайомі прізвища. Читаємо у № 96 допис сількора з Колісників Гощанського району «Наш бібліотекар». І бачимо підпис – Андрій Супрун. Ще один наш земляк – Іван Олексійович Ткач – деякий час був т.в.о. редактора цього видання. Не раз писали і про тодішнього вчителя історії, затятого мандрівника, краєзнавця Петра Зотовича Андрухова.

Отож, даний друкований орган – досить корисний «грунт» для «викопування» краєзнавцями цікавих «овочів та фруктів» з історії нашого міста й району, уже піввікової давнини.

Невдовзі тоді не стало й районів – вони об’єдналися в один, Гощанський. Ця ж доля – об’єднатися – чекала на всі райони області. Та так само невдовзі вони і «розбіглися». Пощастило не усім – приміром, Соснівський район зник зовсім з обласної карти. А в Острозі відновилася районна газета, з тією ж назвою що і раніше, – «Зоря комунізму», яка згодом стала називатись «Життя і Слово».

Олександр ГЛАДУНЕНКО
Просмотров: 618 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 5.0/1
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]