Вівторок

23.04.2019

08:57

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Скорбота
Цими днями минає сорок днів з дня смерті люблячого сім’янина, доброго та мудрого вчителя

Миколи Парфеновича Антонюка.

Кожен помирає... Але не кожен насправді живе. Микола Парфенович прожив не довге, але важке і складне життя. Людина відповідає за вірно знайдений та реалізований сенс свого життя, вона йде за своїм покликанням у якому життя набуває сенсу. Його покликання було – бути Людиною, Вчителем, Другом. Кожний, хто знав Миколу Парфеновича, сприймав його як мудру, щиру, добру людину, що ніколи не засуджувала іншого. Він вмів приховати свій біль та негаразди, але у нього постійно боліла душа тим, як не зробити боляче іншим. Він був не просто вчитель, який просто і цікаво передавав світло науки, і вчив в усьому знаходити раціональний шлях. Він був більше ніж вчитель, він був джерелом мудрості. Рано втративши батьків, він не згубив доброти, щедрості, любові і все віддав своїй сім’ї: коханій дружині, дорогій донечці, зятю, внукам, якими завжди гордився і шанував. Можливо, хотів віддавати більше часу та уваги своїм рідним, та був відданий своїй роботі, з якою наче злився в одне ціле. Свій важкий трудовий шлях від вчителя до директора – від директора до вчителя, завуча і знову до директора проводив через розуміння, повагу, толерантність, підтримку, гумор. Вмів запалити до роботи, до нього хотілось прийти за порадою, на кожен життєвий випадок, про запас мав анекдот чи бувальщину, якою піднімав настрій. Сенсом життя Миколи Парфеновича був добробут родини, покликання, служіння іншим людям. Скромна, невибаглива, працьовита людина, людина великої душі, яка жила працею та силою, вірою і залишила добрий слід на Землі, і так рано відійшла у вічність.

Низький уклін тобі, мудрий, добрий вчителю, та вічна пам’ять, світла пам’ять.




26 серпня 2013 року перестало битись серце

Галини Станіславівни Іванів.

Важко передати словами невимовний біль і смуток, що огорнув наші серця – відійшла у вічність наша найдорожча людина, люба матуся, дружина, свекруха і найкраща бабуся.

З цією бідою нам самим справитись було б дуже важко. Але в цей тяжкий час з нами була сотня людей з добрими і щедрими серцями. Ми дякуємо сусідам, колегам по роботі, відділам освіти міської та районної рад, профспілці Національного університету «Острозька академія», племінникам, сватам, братовій та добрим людям за їх моральну, матеріальну та фізичну підтримку і просто за добре слово. А також дуже вдячні всьому медперсоналу реанімаційного відділення Острозької ЦРЛ, які тривалий час боролись за життя нашої дорогої людини – Галини Станіславівни.

Низький уклін вам, люди добрі, за вашу щирість та доброту.­ Нехай Бог завжди оберігає вас! Висловлюємо також подяку священнослужителям Богоявленського собору за здійснення захоронення померлої, проведення обряду.

З повагою та сумом рідні



Упродовж серпня покинули наш світ такі мешканці міста:

Фільваркова Євдокія Юхимівна (1919 року народження), Семеничев Віктор Іванович (1951), Цибульський Андрій Дмитрович (1951), Самохін Олексій Афанасійович (1958), Шпіньова Ганна Олександрівна (1938), Козиренко Віктор Петрович (1985), Іванова Олександра Степанівна (1930), Козярук Богдан Русланович (2013), Єгоренкова Валентина Григорівна (1938), Іванів Галина Станіславівна (1947), Іщенко Олена Андронівна (1932), Максимчук Анатолій Григорійович (1955).

Хай їм буде царство небесне,
а у нас, живущих, про них – вічна пам’ять!
№36 від 7 вересня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 259 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]