Понеділок

22.04.2019

03:13

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Сьогодні таких людей не часто зустрінеш…
У минулому Лаврентій Басікашвілі (на фото крайній праворуч) був одним із найкращих працівників найбільшого автотранспортного підприємства Острога, активістом. Сьогодні він пенсіонер. Після смерті дружини чоловік почувається самотньо, сумує за нею, і хоч навідують його рідні, та це не може замінити рідну душу. Сумує чоловік і за тим, що підприємство, якому він віддав 37 років свого життя, зникло…  

– Вся моя молодість, найкращі роки життя пройшли там, – розповідає ветеран праці на характерному грузинському акценті українською, показуючи в сторону колишнього автопарку. – Гірко усвідомлювати, що від колись потужного підприємства вже нічого немає. Думав, ми залишимо потужне підприємство дітям, внукам, а тут і на одне покоління не вистачило… Що це за робота. Навіщо було ламати, навіщо руйнувати…

Лаврентій Григорович Україну вважає своєю другою батьківщиною. Родом він із Південної Осетії. Там у селі Циркоці Ленінгорського (нині Ахалгорського) району жила сім’я грузинів. Там, крім старшого Лаврентія, зростало ще троє молодших його братів. Пригадуючи своє дитинство, чоловік каже, що за часів СРСР люди жили дружно. Тепер, на превеликий жаль, осетини і грузини воюють. Вбивають один одного, нищать збудоване спільними предками. Це ще один біль ветерана, який він ніяк не може прийняти і усвідомити – чому так?

Закінчивши школу, Лаврентій Басікашвілі працював помічником водія у місцевому колгоспі. У той час потрібні були електромонтери і хлопця послали навчатися цій професії. Здобувши фах, працював у колгоспі, при цьому електрофікував більше ніж 80 дворів у рідному селі.

Після призову до армії, його шлях проліг з Грузії до Рівного, а потім до нашого міста. Перед тим він отримав права водія, і з ними продовжив службу в саперному полку. Одним із переломних моментів у його долі стало знайомство із острожанином Василем Хахаєм. Подружившись із ним, Лаврентій Басікашвілі після демобілізації знімав у нього квартиру. Там познайомився зі своєю майбутньою дружиною Іриною Андріївною, в далекому 1954 році почав працювати в Острозькому автопарку.

Працюючи водієм, Лаврентій Григорович збудував власний дім, разом з дружиною ростили сина. Приїхавши в 1955 році у відпустку на свою батьківщину, звідти забрав молодшого 12-річного брата Тарієла. Хлопець зростав на Україні, а потім також працював водієм в автопарку, закінчивши курси водіїв. Цікаво, що служити йому довелось в Грузії, в місті Батумі…

Свою роботу Лаврентій Басікашвілі дуже любив, весь віддавався їй. За це заслужив повагу керівництва, колег та багатьох острожан. Спочатку трудився у вантажній колоні. Працював на автомобілях «Студебекер», ЗІС-150, ГАЗ-51, якими возив ліс із Теремного до Оженина, буряки із колгоспів на цукровий завод в Бабин, пізніше – Оженин. Замовляли вантажні автомобілі й інші підприємства району. Роботи було дуже багато.

В 1962 році Лаврентій Басікашвілі перейшов працювати в пасажирський парк. Возив людей на автобусах ПАЗ-651, ЗІЛ-158, а пізніше на ЛАЗах, ЛіАЗах в оженинському, рівненському напрямках, а також на Кременець, Шепетівку, у села району, здійснював рейси на замовлення.

Пригадуючи той час, Лаврентій Григорович каже, що працювати було нелегко. Потрібно було, щоб кожен рейс відправлявся вчасно, без затримок і пропусків. Якщо трапиться порушення, то люди жалілися. Керівника підприємства нерідко викликали в райком партії. Повернувшись звідти, той роздавав «на горіхи» всім. Тож всі старались працювати добре. Хто зі страху, а такі як Басікашвілі - за покликом сумління.

У 1973 році Лаврентія Басікашвілі призначили на посаду водія-наставника. Її він обіймав майже десять років, навчаючи молодих колег, приймаючи в них екзамени, допомагаючи добре освоїти професію. У своєму домашньому архіві ветеран автомобільної галузі зберігає записник з цікавою інформацією, яку занотовував для своїх виступів. Станом на 1 січня 1971 року в автопарку працювало 102 водії вантажного автопарку. З них 31 мав перший клас, 39 – другий клас і 32 – третій. Водіїв пасажирського парку було 135. Перший клас мало – 70, другий – 65, третього – не було. А загалом було 237 водіїв. Говорячи про автопарк тих часів, мій співрозмовник каже, що слюсарі трудилися цілодобово. Останні машини заїжджали в парк близько 1 години, а перша виїжджала о 2:30. А загалом на підприємстві працювало майже 500 осіб. Записи також свідчать, що у 1976 році водіїв стало ще більше і рейсів виконувалось також більше. Тоді було 64 автобуси. З них 22 – ЛАЗи, три ЛіАЗи, 39 – ПАЗів.

Лаврентій Григорович каже, що коли приходить молодший брат в гості, то вони часто згадують свою роботу. Читають статті, пригадують людей, з якими доводилось працювати. У записниках зазначено прізвища людей, з якими працював водій-наставник.

– В автопарку ми всі були як одна сім’я, – розповідає Лаврентій Григорович. – Ніхто не звертав уваги, що я грузин, хтось інший – татарин, росіянин, латиш. Ми трудилися на благо своєї країни, сподівалися, що будуємо краще суспільство. А все повернулося до капіталізму. Тепер наші діти працюють на пана… Гірко.

В домашньому архіві ветерана зберігається кілька газетних статей, де про нього писала, як обласна партійна газета «Червоний прапор», так і районна «Зоря комунізму». Найкраще про героя моєї розповіді сказав колишній директор Острозького АТП Михайло Асташенко:

– Лаврентій Басікашвілі – чесна людина, хороший працівник. Знаю його давно, і скажу, що він завжди вболівав за доручену справу, виконував план. Був старанним. Допомагав освоювати професію молодшим колегам. Знаю, що він не дозволяв кондукторам приховувати виручку. Сьогодні таких людей не часто зустрінеш…

Іван ГЛУШМАН
№43 від 26 жовтня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 335 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]