Неділя

21.04.2019

17:35

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Сорок років як одна сім’я
Пам’ятаєте фразу з фільму „Москва сльозам не вірить” – „Давайте дружити сім’ями”? Її і втілили в життя мешканці будинку №6 по вулиці Гагаріна в Острозі. Нещодавно минуло 4 десятиліття з тих пір, як мешканці цього 16-квартирного будинку отримали ордери на свої квартири. За цей період вони виростили дітей, діждались онуків і стали однією дружною родиною, яка часто збирається під старою липою...

Валентина Львівна Глізер показує пожовтілий папірець, на якому стоїть дата 11 грудня 1971 року (на фото).

– Ось він, мій ордер на вселення. Тоді до кінця року в будинок переселились майже усі, бо наступний рік був високосним, – згадує вона. – Лише кілька сімей Гаврилюків, Забавчиків, Петруків, Машкіних, Пініщук переселилися з будинку з роками. Решта – старожили, з яких нині на заслуженому відпочинку перебувають Надія Марченко, Василь і Марія Лопатюки, Галина і Василь Шпортуни, Андрій Супрун, Людмила Ткаченко, Надія і Лілія Гейкіни.

Пам’ятають у домі тих, хто вже відійшов у вічність: Дмитра Марченка, який працював головним ветлікарем району, поета і художника Костянтина Гейкіна, хірурга Леоніда Васільєва, Олександра Зінчука, Миколу Клімчука, Віктора Сосуліна, Леоніда Глізера, Миколу та Лідію Романюків, а також бабу Катю Лобанову, бабу Маню Калінобродську, тьотю Зіну Супрун. Але життя йде своїм чередом, і сьогоднішні мешканці будинку трудяться у різних сферах. Інна та Віталій Ковальчуки, Наталія Марченко викладають в академії, ветерани Аделя Клімчук та Валентина Глізер вчителюють, у медицині працюють Нінель Васільєва, Тетяна Медвідь, подружжя Іван та Наталія Ліщуки. Галина Тарасюк трудиться в податковій інспекції, Вікторія Дідич – в управлінні юстиції, Надія і Борис Калінобродські, Лариса Хозієва – у сфері побутового обслуговування, Віктор Панчук – завгосп у НВК „Школа І-ІІІ ст. – гімназія”. На жаль, не всі мешканці будинку мають змогу працювати у рідному місті. Так, Марат Хозієв та Олег Дідич – заробітчани, а хороший газоелектро­зварник Вадим Тарасюк – безробітний.

– Є у нас свої таланти – вишивальниці та в’язальниці Надія Калінобродська, Марія Лопатюк та Галина Шпортун, – розповідає Андрій Супрун. – Жінки вишивають ікони, освячують їх, діляться та обмінюються зразками. Але наше головне багатство – це взаємопідтримка один одного. Ми тут не просто старожили, ми – велика будинкова родина. Так мною опікується Надія Калінобродська і Валентина Глізер. Коли хворіла вона, Лопатюки провели їй телефон, щоденно відвіду­вали, а Марченки піклувались про її песика і кота. Хіба ж це не заслуговує слів подяки і наслідування?

Наслідування заслуговує і порядок у під’їздах, який підтримують усі чергуванням. При вході висить табличка ”Дякуємо за витерте взуття”, а домашнього комфорту на сходовій площадці додають застелені доріжки і вазони. Мешканці розповідають, що Віктор Панчук і Василь Лопатюк як професійні господарники завжди знайдуть час на допомогу сусідам, а питаннями ремонту, благоустрою двору опікуються усі. Свого часу Валентина Глізер перетворила смітник на клумбу, кохається у квітах Галина Шпортун, мають акуратні грядочки біля будинку усі мешканці. Спільними зусиллями з владою позбулися ями-калюжі, яка псувала двір. А зараз на часі ремонт каналізаційної мережі, покриття даху при спуску в підвал, ремонт балконів, потреба зробити відмостку навколо будинку, адже 40 років – вік, коли косметичні латання вже не рятують. І хоча мешканці розуміють, що зараз усім важко, грошей в бюджеті не вистачає, та все ж сподіваються на підтримку влади. Адже в будинку росте юна зміна, яка є його радістю і надією. Це Ангеліна і Діма Хозієви, Роман Дідич, юний баскетболіст Олександр Макарук, двійнята Марійка і Сергійко Ляшуки, які вчаться грі на бандурі, Даша Водважко – прихильниця малювання, Юля Ковальчук – вивчає мови. А наймолодші мешканці будинку – Настя Ліщук, 6-місячний Юра Панчук, його братик-першокласник Захарчик – маленький конструктор. А ось їх бабуся – найстарша жителька будинку Надія Нестерівна Марченко (на фото з Юрчиком і онукою Наталею). Ця жінка – мудра порадниця для всіх, її поважають і цінують як чуйну і добру людину. Незабаром їй виповниться 84 роки. Василю Трифоновичу Шпортуну минуло 80...

Усі свята, ювілеї дружна родина цього будинку зустрічає разом, за столом під старою липою. Інколи це просто сусідські посиденьки, коли обміняються новинами, бо ж діти та онуки мешканців живуть в Україні і за її межами. Є що сказати кожному, є чим поділитися людям, яких поєднав будинок №6 на вулиці першого космонавта.

Олена ТОЛОЧИК
Просмотров: 426 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]