Неділя

21.04.2019

21:05

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Таке забути не можна
Дуже важке життя прожила острожанка Любов Панова. У її пам’яті залишили слід найдраматичніші події минулого століття – Велика Вітчизняна війна, після неї важка відбудова народного господарства, аварія на Чорнобильській АЕС, нелегкими були й післявоєнні п’ятирічки. Та найстрашнішим був Голодомор 1932-1933 років, який залишив моторошні спогади про масові загибелі людей, безумства, канібалізм.  

Народилась Любов Йосипівна у Лисянці Черкаської області. Коли на українських землях лютував Голодомор, їй було лише 7 років, але страшні події так закарбувалися у пам’яті жінки, що забути про них вона не може до цього часу.

– Восени 1932 року селом ходили активісти і забирали у селян зерно та інші харчі, – розповідає Любов Панова. – Забирали все. Коли прийшла зима, у людей вже не було що їсти. Аби втамувати голод, їли геть усе – і траву, і бур’яни, і собак, і мишей, і навіть людей, власних і чужих дітей – хто і що кому попадеться. Ті, хто не мав того, поступово опухав від голоду. Пригадую, як говорили в селі, з таких людей текла якась рідина. Слабші вмирали першими, сильніші – пізніше.

Багато односельців умирали на вулицях села, інші – в своїх оселях. Жінка пригадує, що бувало йде людина повільно, похитуючись, а потім падає замертво. Був випадок, коли мати Любові Йосипівни вранці не могла відкрити двері. Під ними вмерла людина, яка загородила двері. Селом їздила підвода і кілька чоловіків. Вони збирали трупи з хат і на вулицях села. Привозили на цвинтар, скидали їх в одну могилу і закопували. Скільки людей так похоронили – ніхто не знає. Тоді документів не видавали, мабуть і обліку загиблих не вели. Хоронили без священика.

Жахливих картин у пам’яті Любові Йосипівни збереглося багато. Донині вона пам’ятає, як у їхньому селі одна жінка не повернулась додому. Міліціонер опитував людей і з’ясувалось, що вбив її односелець і… зварив. Приготував печеню в печі. Коли знайшли людоїда, то в його оселі виявили лише череп і обсмоктані кістки. Канібала забрали і судили. Але людоїдство в селі не припинилося.

Поряд із хатою Панових жила сім’я. Там були 2 брати. Аби вижити, вони ловили людей, вбивали і їли. Коли їх спіймали і засудили, то сестра, яка приїхала із Криму, вийняла із груби людські кістки та черепи, які потім закопала на городі. Одного разу маленька Люба ледь не стала їх жертвою. Врятувало її те, що вулицею йшов односелець. Почувши відчайдушні крики дівчинки, він врятував її, хлопці побоялися і втекли, залишивши дитину. Після цього вона вже сама на вулицю не ходила – лише з матір’ю. Мати працювала в їдальні, де готували їжу для комуністів і комсомольців села. Завдяки цій роботі сім’я вижила, бо жінка з дочкою там харчувались.

Для потреб їдальні була невелика ферма, де тримали свиней, корову. Там допомагав хлопчик Ваня. За це його також годували. Якось він пропав. Через кілька днів хлопчика почали шукати. Забила тривогу мама Люби, Марія Михайлівна. У пошуках міліціонер та Панови знайшли сорочку хлопчика, яка була в крові. У печі із казана виглядала дитяча рука. Виявляється, втративши розум з голоду, мати зварила із сина холодець. Пройшло дуже багато років з тих страшних часів, але Любов Йосипівна ще й сьогодні не може їсти цю страву, бо в пам’яті зринають жахливі спогади дитинства.

За своє життя Любов Йосипівна бачила не одну смерть під час Великої Вітчизняної війни, спустошені села в чорнобильській зоні. Там вона, як ліквідатор аварії на ЧАЕС, побувала двічі (можливо, через це і втратила зір). Та все те в жодні порівняння не йде із трагедією, яка розігралась на українській землі в 1932-1933 роках. Жінка каже, що дуже важливо, щоб таке жахіття вже ніколи і ніде не повторилося…

Іван МОЧЕРНЯК

№47 від 23 листопада 2013 р. Категория: Історія, краєзнавство і туризм | Просмотров: 264 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]