Середа

24.04.2019

14:56

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Там вирішується доля України

Острожани активно долучились до мирних акцій протесту. Ми вже розповідали раніше, що мешканці Острожчини постійно відгукуються на всі ініціативи штабу Національного спротиву, неодноразово проводились мітинги на центральному майдані міста, де збирали кошти на підтримку Євромайдану, обговорювали ситуацію в країні. Та є мешканці нашого краю, які брали і беруть активну участь у акції протесту безпосередньо в Києві. Нам вдалося поспілкуватися з одним з них. Це житель звичайного села Острозького району Назар Андрійович (ім'я і прізвище змінені).  

Зовсім ще юнак, він поїхав до Києва 14 грудня, а повернувся звідти лише тиждень тому, щоб вдома відсвяткувати свій День народження та трохи відновити сили, адже у протистоянні з силовиками отримав кілька поранень. За словами Назара, йому там дуже сподобалось, атмосфера, люди, відчуття – неймовірні. Спочатку, по приїзді, хлопець допомагав на польовій кухні. Пізніше, коли трохи обжився, роздивився, звик до обстановки перейшов у самооборону Майдану – охороняв його в третій сотні на тридцять четвертому посту.

– Після трьох тижнів на Майдані дозволяється вступати до Правого сектору, що я і зробив. Там мені сподобалось більше, хоча й складніше було. Коли ти на Майдані, постійно хочеться зробити більше для людей, які стоять там. У складі самооборони основним завданням було слідкувати за тим, хто входить на Майдан. Заборонялось впускати п’яних, неадекватних. Людей у спортивних костюмах «Адідас» і у кросівках цієї ж фірми ретельно перевіряли – приблизно половина з них виявлялись так званими «тітушками». Інколи провокатори мали з собою зброю, ножі. Траплялося що чинили спротив, коли ми їх обшукували. Але на Майдані є «швидка» група, яка одразу реагувала на подібні виклики. Попри те, що людей здавалося б багато, їх часто не вистачає. У той час як у денній зміні, охороняє один із секторів Майдану 10 хлопців, у нічній – має бути 20, адже є вірогідність нападу силовиків, провокацій. Бувало таке, що у денній варті стояло четверо, бувало я був один(!). Тоді керівники ходили і просили старших людей, щоб допомагали.

Назар розповідає, що до Правого сектора потрапити не так просто. Після трьох тижнів перебування на Майдані можна підійти до свого «старшого» і сказати – хочу перевестись в Правий сектор. Тоді вже вони домовляються про перехід. Порівняно з самообороною, у членів Правого сектору ширші повноваження. Так само не просто було потрапити в групу швидкого реагування. І це хлопець вважає правильним, адже там мають бути лише перевірені часом і подіями люди. Так спокійніше.  Для того щоб зрозуміти, як відрізнялись «порядки» у самообороні і в секторі, герой розповіді навів приклад: у варті підйом опів на сьому, відбій – в пів десятого. Бійці ж Правого сектору сплять по 2-4 години на добу.

– Ночував я у великому армійському наметі на 50-60 осіб, який обігрівали дві «буржуйки». Проблем ні з одягом, ні з харчуванням, ні з ночівлею не було. А коли перевівся у Правий сектор – взагалі видали форму. Чесно кажучи, екіпіровкою був вражений.

Розповідаючи про святкування Нового року та Різдва на Майдані, активіст каже, що перед тим не спав кілька ночей, тому сил вистачило тільки дочекатись бою курантів. Назар із хлопцями випив імпровізований келих шампанського, і, як більшість його колег, пішов спати – вранці необхідно було заступати на варту. Святкування Різдва вже більше запам’яталось. З усмішкою Назар розповів, як розіграв кількох своїх товаришів. Це ще раз доводить, що атмосфера на Майдані дружня і спокійна.

Після відпочинку Назар знову збирається їхати в Київ. Він каже, що там подружився з багатьма хорошими  хлопцями, однодумцями, патріотами України. Зустрічав він на Майдані й мешканців Острожчини – за весь час перебування там пригадав 10 осіб. Багато людей і з Рівненщини приймають участь у мирних акціях.

 – Дуже хвилювалась бабуся, відмовляла їхати, казала, небезпечно там, нащо це тобі треба. Та я все одно знав, що туди потраплю. Саме на Майдані вирішується доля України. Стояти осторонь боротьби, ховатися, лицемірити, мовляв, «моя хата з краю», я не можу. Я чітко усвідомлюю небезпеку і бачив на власні очі, як діє центральна влада – підступно, дуже агресивно, навіть підло. І все ж, як і всі справжні майданівці, я щиро вірю, що наш народ переможе!

Слава Україні!

Людмила ПАНАСЮК

№8 від 15 лютого 2014 р. Категория: Події | Просмотров: 277 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]