Субота

20.04.2019

19:14

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Територія за порогом квартири – чия вона?

В Україні житло, що перебуває в приватній власності фізичних і юридичних осіб, складає понад 95% від загальної площі всього житлового фонду. В місті показник приватної власності складає 96,2%. 

Весь житловий фонд обслуговується комунальним підприємством за рішенням не самих власників житла, а органу місцевого самоврядування, так лише 72% власників житла залишили угоди на обслуговування.

Як наслідок, всі прорахунки комунального підприємства щодо утримання багатоквартирного житлового фонду громадяни сприймають як недоліки в роботі міськвиконкому.

Оголошуючи багатоквартирні будинки комунальною власністю, органи місцевого самоврядування фактично знімають психологічну відповідальність за їх стан із власників приміщень у таких будинках і беруть її на себе. Такий підхід суперечить чинному законодавству та не відповідає цілям і завданням загальнодержавної програми реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009 – 2014 роки.

Прийнятий Верховною Радою Української РСР 7 лютого 1991 року закон «Про власність» передбачив можливості набуття громадянами (членами житлово-будівельних кооперативів, наймачами в будинках державного та громадського житлового фонду) права власності на зайняті ними квартири (житлові приміщення). Положення цього закону були розвинені в прийнятому 19 червня 1992 року законі «Про приватизацію державного житлового фонду», який надав громадянам України право приватизовувати квартири в будинках державного житлового фонду. Цей закон не лише надав можливість безоплатно приватизовувати житло, а й закріпив квартиру як окремий, самостійний об’єкт права власності.

Водночас частиною 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що власники квартир багатоповерхових будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою. Новий Цивільний кодекс України містить такий самий підхід. Його частина друга статті 382 встановлює, що власникам квартир належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання, за межами або всередині квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані в житловому будинку.

Додатково слід звернути увагу на рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року та від 9 липня 2011 року, якими встановлено, що підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує додаткових дій і що власники квартир є співвласниками допоміжних приміщень, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири.

А тепер стосовно відповідальності щодо утримання багатоквартирного будинку. Невизначеність у цьому питанні, на практиці призвела до ситуації, коли справжні його власники – власники квартир – не почуваються відповідальними за стан будинку в цілому. На думку багатьох мешканців, їхня власність і відповідальність закінчується за порогом квартири. Таке хибне переконання у свою чергу спричиняє недбале ставлення до спільного майна багатоквартирного будинку, небажання платити за його утримання й ремонт, а також породжує невиправдані очікування щодо капітального ремонту будинку за рахунок когось іншого – територіальної громади, держави.

Насправді законодавство прямо покладає утримання спільного майна в багатоквартирному будинку на власників квартир в ньому. Так, відповідно до частини другої статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вони зобов’язані брати участь у загальних витратах, пов’язаних із утриманням будинку і прибудинкової території. Згідно із загальними правилами, встановленими статтею 322 ЦКУ, утримувати своє майно повинен власник. Такий обов’язок власника є похідним від належних йому володінь, користування та розпорядження майном.

Оскільки, відповідно до статті 369 ЦКУ володіння, користування і розпорядження майном, що перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, то і тягар утримання багатоквартирного будинку лежить на всіх його власниках. Іншими словами співвласники багатоквартирного будинку спільно несуть всі витрати, пов’язані з утримання будинку. При цьому обов’язок власника квартири нести витрати на утримання всього будинку не залежить від фактичного використання свого майна, а невиконання такого обов’язку може створювати небезпеку для інших осіб.

Проведений аналіз житлового фонду свідчить, що багато його власників ніколи не задумувались над цими питаннями. Заборгованість за надані комунальні послуги, відсутність господарського ставлення до свого майна створює невиправдану ілюзію, що за порогом чуже і ним має займатися хтось інший, крім господаря квартири. А це, як бачимо не так…

Анатолій ЛИСИЙ,
заступник Острозького міського голови

№ 11 від 14 березня 2015 р. Категория: Благоустрій і комунальна сфера | Просмотров: 305 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]