Понеділок

20.05.2019

06:14

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Треба любити людей
Світлана Юріївна Гульчук пов’язати своє життя з медициною не мріяла. А в медичний пішла вступати… за компанію. Троюрідна сестричка вступала в медучилище, з нею вирішила спробувати і Світлана. І ось уже 26 років, як жінка працює медсестрою.

Дитинство Світлани Юріївни пройшло в Хорові. Батьки працювали в сільському господарстві. Обоє були зоотех­ні­ками. Вони хотіли, щоб донька пов’язала своє життя з медициною. Проте, ще дитячі погляди на майбутнє з побажаннями батьків розходились. Маленька Світлана хотіла бути міліціонером. Пізніше, коли подорослішала, зрозуміла, що для цього треба вступати на юридичний, і добре було б у Харків. Але мама з татом побоялись відпускати вчитись далеко від дому. Тому після восьмого класу вступила до Ківерцівського медучилища. Так вийшло, що у родині Світлани Юріївни є ще кілька медиків. У сфері медицини працює брат (лікар-дерматолог), його дружина (стоматолог) та дружина ще одного брата (медсестра). До речі, сестра, з якою вступала Світлана Юріївна, так і не здала свої документи в училище. Їй тоді не вистачило якоїсь довідки, а більше вона приїжджати не захотіла. Зараз вона виїхала за кордон. Донька Світлани Юріївни навчається на аспірантурі в Острозькій академії, на спеціальності «Історія». Мала хороші оцінки в школі і, звісно, жінка хотіла, щоб та пішла вчитись на лікаря. Та вона боїться крові. Натомість, душа у неї лежить до викладання, навчання дітей. До речі, Світлана Юріївна уже молода бабуся.

Першим місцем роботи стала Острозька районна поліклініка, де медсестра працює і досі. За весь час жінці довелось попрацювати не в одному кабінеті. Проте, робота Світлані Юріївні подобається, а тому складнощів, як таких, не помічає. Та й кожна дія, яку доводиться виконувати медсестрі щодня, уже доведена до автоматизму. Всупереч стереотипам, що після навчального закладу молода людина є непідготовленою до реальної праці, медсестра каже, що працювати одразу було просто.

– Ми постійно практикувались у лікарнях. Система освіти в той час, коли навчалась я, дещо різнилась. Нас з першого курсу готували до реальної роботи. Коли ми йшли в лікарню, то знали вже все: і як правильно робити ін’єкції й інші процедури. Порівняно з радянськими часами працювати багато у чому стало легше. Здавалося б дрібничка, а чого варті одні одноразові шприци. Раніше вони були скляними. Їх доводилось кип’ятити, а голки – гострити. Зараз, звісно, такого уже немає.

Допомагало також в роботі і те, що з дитинства не боялась крові. Не було страху і перед серйозними пораненнями пацієнтів навіть на початку практики. Звісно, переживає за кожного хворого. Але рівно стільки, щоб це не заважало швидко, якісно та професійно виконувати свої обов’язки, адже від цього може залежати життя людини. За 26 років практики професія медсестри перетворилася на спосіб життя. І жінка про це не шкодує.

 – В медицину йти варто. Особливо, якщо відчуваєте в собі силу, бажання допомагати людям. Перш за все треба не боятися. І ще, що важливо: треба любити людей. Добре ставитись до них, розуміти, вислуховувати. І люди будуть йти за допомогою саме до вас.

Людмила ПАНАСЮК
№24 від 15 червня 2013 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 317 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]