Четвер

18.04.2019

19:32

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Вчитель – за професією, продавець – за покликанням

Щороку в останню неділю липня по всій країні відзначають День працівника торгівлі. Ця сфера стала невід’ємною частиною нашого життя. Хтось називає торгівлю прибутковою справою, хтось – ні, але всі погоджуються, що вона – не легка. Бо перш, ніж чогось досягти у цій сфері, треба чимало вкласти, і не лише коштів… 

Острожанка Марія Лещенко майже 20 років у торгівлі. Вона ввійшла в цю сферу, не маючи за плечима ні спеціального фаху, ні досвіду, ні великих сум, і практично з нуля разом з сином Дмитром збудувала свій маленький сімейний бізнес. Її магазин – по-вуличному «Кишеня», що по дорозі до лікарні, – знають всі в околиці та не тільки. А починала пані Марія зі звичайної «розкладушки» і кількох хмельницьких шкарпеток.

За фахом Марія Ростиславівна – вчитель початкових класів. Після закінчення школи навчалась у Рівненському педінституті. Отримавши диплом, 4 роки пропрацювала в Острозькій ЗОШ № 1. А згодом вийшла заміж і переїхала в Чернігів, куди направили її чоловіка по роботі. У обласному центрі жінка також працювала вчителем у двох школах. Про торгівлю в той час навіть і не думала. Ростила двох синів, вчителювала, домоглася, щоб для її сім’ї видали нову квартиру, бо двом дорослим хлопцям і батькам було не комфортно в однокімнатній. Однак, з чоловіком в пані Марії життя так і не склалось. Натерпівшись чимало та покинувши все, що за двадцять років здобула, жінка в кінці 90-х повернулась з дітьми в рідний Острог. Старший син Борис вступив до Київського університету, молодший закінчував 8-й клас. Жінка розуміла, що за маленьку вчительську зарплату не зможе утримувати своїх дітей.

– Отримавши розрахунок з роботи – 400 гривень, я думала, на що ж потратити їх, що хорошого купити хлопцям, – розповідає пані Марія. – Але подруга порадила мені поїхати в Хмельницький, закупити на ці гроші товар, і продати його. Спочатку я дуже боялася, переживала, бо це ж були великі гроші, проте таки погодилась. Весь товар не пригадую, але точно пам’ятаю, що перше закупила «хмельницькі» шкарпетки. І вже в кінці тижня у мене знову було на руках 400 гривень та ще товар залишився.

Так і розпочалася торгівельна дорога Марії Лещенко. Спершу вона продавала на розкладушці за ринковими палатками, згодом мала свій металевий каркас. Жінка розповідає, що спочатку дуже соромилась, мовляв, «стидно, що вчитель, і торгує». Але розуміла, що лише так зможе допомогти своїм дітям. Та й робота продавця їй давалась.

– По правді кажучи, я за 10 років вчительської роботи стільки не зібрала, скільки за рік. А в кінці року купила свою першу машину – «Жигуля», – каже героїня моєї розповіді.

Працюючи на ринку, жінка паралельно відкрила вдома невеличкий ларьок. Допомагали їй і син Дмитро, і батьки. Але коли Дмитро пішов на навчання, – до речі, теж на вчителя фізичної культури та реабілітолога, бо як каже Марія Ростиславівна, у них династія вчителів, – а мама постарішала, жінка вирішила, що слід відкривати щось своє.

Так і з’явився магазин «Кишеня», де нині пані Марія разом з сином трудяться.

– Робота в нас не легка, як може здаватись на перший погляд. Магазин дає вже далеко не ті прибутки, багато забирають комунальні послуги та податки. На відпочинок практично немає часу. Але попри все я люблю свою роботу, бо це і спілкування з людьми, і постійний ріст та розвиток. Завжди намагаюсь бути ввічливою з покупцями, вони це знають, і неодноразово жартома, коли я забуваю, говорять замість мене «приходьте ще», «заходьте, будь ласка», – з посмішкою розповідає Марія Ростиславівна.

Жінка дуже дякує своїм синам за підтримку, з захопленням розказує про своїх онуків – Олега, Данилка та Нікіту, які втішають її робочі та не завжди легкі будні, і каже, що жодного дня не шкодує, що вчительську долю змінила на торгівельну.

Євгенія ПОЛІЩУК

№ 30 від 25 липня 2015 р. Категория: Люди і час | Просмотров: 289 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]