П'ятниця

19.04.2019

09:19

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Величне… видання
Нещодавно побачила світ унікальна книга, на видання якої пішли і колосальні кошти, і величезний об’єм праці дослідників. Такого детального опису з точки зору географії, історії, етнографії не має жодне видання нашої області, можливо, навіть України.  

Шкода, що такого видання більш ніж 900-літній Острог – всеохоплюючого, яке розписує по краплинкам кожну деталь, про нього – ще не написаний. Наявні стосуються якоїсь окремої сторінки, осіб, дат літопису, вірніше, біографії міста. Так, є краєзнавчі дослідження Равчука, Ткача, Хведася, Андрухова, Манька та інших, але вони не дають повної картини. Ще одне: звісно, на Україні чимало краєзнавчої літератури, навіть в нашій області є путівники по Рівному, Дубно, Костополю, Корцю… Але пропоноване – дуже відмінне од того, до чого ми звикли. І ось чому.

На відміну від «Величного століття», яке одночасно переглядають мільйони телеглядачів, це видання гіпотетично можуть тримати в руках і читати одночасно лише тисяча осіб. Такий його наклад. Тим більше, що значну частину отримали творці книги, та ті, хто їм допомагав. А ще – кожна оселя села, якому воно присвячено. І, на відміну від третього сезону «Роксолани», де 103 серії, лік тут йде на сторінки. Їх – 743. Барвисті, з добротного крейдованого паперу, з високою якістю поліграфії, у чому заслуга ПП «Чайка» з Харкова. А фотографії такої якості, що іноді здаються… об’ємними і виникає бажання «помацати» їх пальцями, аби пересвідчитись, що це не так… Листків трохи менше, аніж в «Острозькій Біблії», тим не менше, зміст – захоплюючий. Йдеться про книгу, майже енциклопедичну, з простою назвою: «Новомалин». Це село, колись, як і Межиріч, було містом, яке мало – з 1590 р. магдебурзьке право. Великий колектив авторів створив про нього комплексне краєзнавче дослідження.

Книга складається з десяти розділів, додатків та словників – народознавчого й фізико-географічного. Серед них: «Пізнання рідного краю» (Новомалин у краєзнавчій літературі); «Географічне положення і загальні відомості» – розкрито зміст та походження багатьох місцевих назв; «Природа Новомалинського краю та його околиць» – досить значний, займає більше половини об’єму книги – про особливості фауни й флори краю, з досить детальною характеристикою всіх її складових, і навіть є згадки про незвичайні природні явища, які були засвідчені його мешканцями; далі – «Сліди найдавніших поселень» (з розповіддю про Новомалинське звалище кісток мамута), «Історія життєдіяльності мешканців Новомалина»; «Новомалинці: соціально-демографічний портрет» (надзвичайно детальний аналіз демографічної ситуації в селі протягом багатьох років; також вміщено дані про видатних вихідців з села, їх внесок у всеукраїнську культуру та економіку); «Шкільництво в Новомалині у ХІХ-ХХ ст.», «Церква святого Іоанна Богослова в духовному житті села», «Традиційна культура та побут». Є і сучасні дослідження: «Глухий кут: життя села на початку ХХІ ст.», фоторепортаж про святкування 575-річчя першої писемної згадки про Новомалин.

Так, дійсно, селу Новомалин – більше півтисячоліття. Адже вперше воно згадується в документах 14 липня 1437 року. Тоді воно звалося ще Глухні (Глух). Село, навіть за свою задокументовану історію, пройшло складний і неповторний шлях, було позначено на культурній карті України як один з найбільших і найкращих дворянських маєтків, яким управляли справжні європейські аристократи – Єло-Малинські, Четвертинські, Ходкевичі, Сосновські, Довгялло; (що вже казати, коли саме тут була родина, з якої походить відомий письменник з світовим іменем – Федір Михайлович Достоєвський); пережило попелище Другої світової війни та колгоспний лад і, як пишуть автори, «завмерло на горбах над величезним ставом в очікуванні незбагненного свого майбутнього».

Зрозуміло, що для такої фундаментальної роботи було залучено великий колектив авторів, досить талановитих і фахово підготовлених. Тому читається книга досить легко й захоплююче. Приємно, що серед авторів – чимало острожан. Так, про археологічні знахідки написав Олександр Романчук. Про першу писемну згадку – досить детально уточнену; участь новомалинців у національно-визвольній війні 1648-57 рр.; героя Вітчизняної війни 1812 р. новомалинського гусара Антона Павловича Фриза; революційні події 1905 р. та багато ще не менш цікавого повідав Микола Манько, уродженець села, нині – заступник директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника м. Острога. Про найдавніших власників села Глух – Тарас Вихованець, нині – житель Нетішина, але в недалекому минулому – студент НаУОА. Стаття про Томаша-Оскара Сосновського належить Ярославі Бондарчук – першому в наших краях кандидатові мистецтвознавства, доценту НаУОА. Чимало фотографій, знімків зроблено Анатолієм Хеленюком, який теж має новомалинське «коріння». І навіть в посиланнях на джерела ми натрапляємо на прізвища острожан: археологів Валерія Самолюка та Олександра Бондарчука, знаного краєзнавця Григорія Равчука.

Цікавими і досить доцільними є додатки, укладені асистентом кафедри світової історії Українського католицького університету у Львові Зоряною Мельник, кандидатом географічних наук, доцентом ЛНУ ім. І. Франка Марією Лаврук, доктором географічних наук, професором того ж університету Анатолієм Мельником; він же і Марія Лаврук – основні автори тексту і його редактори, а є також глави, написані Миколою Пшевлоцьким, теж доктором географічних наук.

Також книга не могла б побачити світ без підказок, спогадів самих жителів села на чолі з головою сільради Ларисою Козачук; допомоги завідувача Острозького архіву Тетяни Ковальчук; сина колишнього власника Новомалина і палацу Анджея Довгялло з Варшави.

Спонсором видання є Петро Лукащук, гендиректор компанії «Спецстройбетон», доцент Московського автомобільно-дорожного державного техуніверситету, кандидат технічних наук, доктор економіки Американського університету бізнесу адміністрування (США), випускник Волинського нацуніверситету імені Лесі України, почесний житель села Новомалин.

І хоча пишуть автори, що робота над книгою зайняла п’ять років, насправді дехто прагнув здійснити таку мрію все життя. Тепер вона втілена. І ось перед нами досить важкенький і величенький том. У книзі подаються й пропозиції щодо покращення сучасного стану села, в тому числі – і перетворення Новомалина на туристичний центр. Напевне, першим значним кроком у цьому напрямі було проведення етнофестивалю «Новомалинська Любава», одним з медіапартнерів якого була «Замкова гора» (див. №№ 32 – 34).

Було б просто дивно, аби у такому величезному за обсягом виданні, можна сказати, фоліанті, та й не було помилок. Вони – незначні, і не вплинули на загальне враження, але варто їх позбутися. Саме тому й хочу, аби наступне видання – яке може вийти і через багато-багато літ – не мало подібного ґанджу. А в те, що буде повторне видання – чомусь дуже вірю! Чому? Та тому що самі автори не раз висловлюють думку, що не всі архівні матеріали знайдені, що не все вивчено, опрацьовано, не все «розкопано». Іноді їхні висновки (досить вірні!) не підкріплені (поки що!) джерельною базою.

Можу лише пожалкувати, що мені не довелося прийняти участь у створенні такої унікальної книги. Зате можу, як купець, якому пощастило придбати «Острозьку Біблію», сказати: «Мав за щастя тримати її в руках».

Олександр ГЛАДУНЕНКО
№37 від 14 вересня 2013 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 410 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]