П'ятниця

26.04.2019

05:18

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Всеношна
Історія назви

Увечері перед неділею і напередодні урочистих свят відправляється служба, яка називається Всенощне бдєніє або всеношна. Вона називається так тому, що в перші століття поширення віри Христової християни звершували це богослужіння всю ніч до світанку. В основному це були раби та бідні люди, яким приходилося тяжко працювати весь день. Для молитви в них залишалась ніч. Віра їх була такою щирою і міцною, що вони з радістю відмовлялись від сну і провівши всю ніч у молитві, ранком укріплені Господом, знову йшли на роботу. Згодом, зважаючи на неміч віруючих, це богослужіння почали відправляти увечері і через скорочення молитов і співів закінчували його також увечері, але перша назва «всенощне бдєніє» (тобто всенощне пильнування, неспання для молитви) залишилась. Це богослужіння складається з Вечірні, Утрені і Першого часу.


Вечірня як старозавітні часи

Перед початком Вечірні читається Дев’ятий час – це молитви і псалми, які нагадують нам про страждання і смерть Ісуса Христа. Дев’ятий час відповідає шостому часу вечора того дня, коли Спаситель помер розіп’ятий на хресті.

Вечірня за своїм складом нагадує старозавітні часи. На ній в символічних образах відображається створення світу, гріхопадіння перших людей, їх вигнання з раю, покаяння і молитва про спасіння, надія людей на Спасителя згідно Божої обітниці і виконання цієї обітниці. Вечірня починається відкриттям Царських врат, священик і диякон мовчки кадять престол і вівтар. Це безмовне кадіння знаменує початок творіння світу, коли земля була ще пуста, і Дух Божий носився над первозданною Землею, вдихаючи в неї живоносну силу, але ще не пролунало творче слово Боже. І от ставши перед престолом, священик першим завізванням прославляє Творця світу – Святу Єдиносущну Животворящу і Нероздільну Трійцю, а також тричі закликає віруючих прийти поклонитися Цареві нашому Богу, тому що «все через Нього почало бути…» (Ін.1:3). У відповідь хор урочисто співає 103-й псалом про створення світу, прославляючи Премудрість Божу: «Благослови, душе моя Господа»! Під час цього співу священик виходить з вівтаря, проходить серед людей і звершує кадіння всього храму, перед ним йде диякон із світильником в руці. Це священнодійство нагадує про створення світу і про блаженне життя перших людей в раю, коли сам Господь був посеред них, і райські двері були відкриті для всіх людей. Але ось люди, спокушені дияволом, порушили волю Божу і згрішили. Своїм гріхопадінням вони позбавили себе райського життя, і двері раю зачинилися для них. На знак цього після завершення кадіння і закінчення псалмоспіву царські врата закриваються.


«Старанне моління»

Наступна частина Вечірні нагадує про гріхопадіння і благання людей про послання на землю Спасителя. Диякон виходить з вівтаря, стає перед закритими царськими вратами, як колись стояв Адам перед закритими вратами раю, і проголошує велику ектенію. У перекладі з грецької мови «ектенія» означає «старанне моління». Вона складається з 10-ти прохань до Господа і починається словами: «Миром Господу помолимся!» Далі диякон проголошує прохання: за спасіння душ наших, за спокій всього світу, за добрий стан Святих Божих Церков, за святий храм і всіх, хто зі страхом Божим приходять до нього, за чесне пресвітерство, дияконство, монашество, за весь церковний причет і народ, за владу, державу, воїнство, за місто та село, за добрий врожай, за плаваючих, мандруючих, недужих, знеможених, ув’язнених, за те, щоб Господь позбавив нас від журби і недолі, заступив, спас і помилував всіх.

Далі співаються вибрані рядки з трьох перших псалмів і мала ектенія, яка починається словами: «Господи воззвах…» і складається з першого та останнього прохання великої ектенії; потім виголошуються вірші з псалмів, у яких душа людська волає до Господа з благанням почути її. У проханнях ектеній і співі псалмів відображається нужденне становище, в якому опинився рід людський після гріхопадіння наших прабатьків, коли разом з гріхом з’явились різні потреби, хвороби, страждання і смерть. Всім миром ми взиваємо до Бога: «Господи, помилуй»! Благаємо прощення гріхів, позбавлення від бід і всю надію покладаємо на милість Його. Кадіння, що звершується в цей час, означає наші молитви, що, як фіміам кадильний, линуть до Господа, а також моління і жертви, які приносились людством Господу в часи Старого Завіту. До співу старозавітних віршів приєднуються стіхіри, тобто новозавітні піснеспіви на честь празника. Останній стіхір називається «Богородичний» або «Догматик». У ній викладається догмат (головне вчення віри) про втілення Сина Божого від Діви Марії. Господь почув молитви людей і для їх спасіння послав у світ свого єдинородного Сина. Отже, наступна частина вечірні символізує очікування Спасителя.

При співанні Богородичного догматика царські врата відкриваються і звершується вечірній вхід. З вівтаря через північні двері виходить свіченосець із свічею, за ним диякон з кадилом, за ним священик. Останній встає обличчям до царських врат і хрестоподібно благословляє вхід. Після слів диякона: «Премудрость, прости» (тобто стійте прямо і уважно слухайте премудрість) він з дияконом проходить з кадилом через Царські врата і зупиняється на горньому місці. Хор у цей час співає пісню Сину Божому Ісусу Христу. У цьому піснеспіві-гімні Син Божий іменується тихим світлом від Небесного Отця, тому що прийшов він на землю не в повній Божественній славі, а тихим світлом цієї слави. Вечірній вхід нагадує, як ветхозавітні праведники відповідно обітниці Божої чекали пришестя Спасителя світу, і Він в смиренному образі явився в світ для спасіння роду людського. Кадило з фіміамом є знак присутності в храмі Духа Святого й того, що наші молитви, як фіміам возносяться до Господа. Хрестоподібне благословення входу символізує, що через хрест Господній знову відкриваються людям двері раю.

Після пісні-гімну Ісусу Христу співається прокімен – попередній короткий вірш із Святого Писання, наприклад: «Господь воцарися, в лепоту (красу) облечеся (зодягнешся, вберешся)». У великі свята після прокімена читається паремія – вибране місце із Святого Писання, в якому міститься пророцтво чи вказуються прообрази події, що святкується в цей час Церквою, або повчання святого, день якого святкується. Після прокімна і паремії проголошується дві ектенії: сугуба та прохальна. Сугуба (тобто посилена) ектенія – дуже гарячі прохання до Бога, на які хор відповідає троєкратним «Господи, помилуй»! Після неї читається молитва «Сподоби, Господи…», щоб Господь сподобив нас у вечір цей зберегтися без гріха. І далі проголошується прохальна ектенія, у якій знову у всій повноті приносимо до Бога молитви наші. На кожне прохання цієї ектенії (а їх шість), хор відповідає: «Подай, Господи»!

У великі свята після сугубої та прохальної ектеній звершується літія та благословіння хлібів. Літія в перекладі з грецької мови означає «спільне моління». Воно звершується біля західних дверей храму. В часи перших християн літію відправляли навіть в притворі, щоб і оглашеним, які прийняли віру тільки з голосу, але ще не хрестились і тому не могли зайти в храм, дати можливість взяти участь в цій спільній молитві з приводу великого свята. Після літії відбувається благословіння і освячення хлібів, пшениці, єлею та вина в пам’ять давнього звичаю роздавати їжу богомольцям, що прийшли здалека, щоб вони могли підкріпитися під час тривалого Богослужіння, яке тоді продовжувалось до ранку. Священик освячує п’ять хлібів в пам’ять про насичення Христом п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами, а освяченим єлеєм священик помазує віруючих, після цілування празничної ікони.

Після літії, а якщо її немає, після сугубої і прохальної ектіній, співаються «стіхіри на стіховні» – особливі вірші, написані в пам’ять свята, що відзначається. На кінець співається молитва св. Симеона Богоприїмця («Ныне отпущаєши раба Твоего, Владико…»), «Отче наш…», тропар празника або ангельське привітання Діві Марії («Богородице Дево радуйся…»), і насамкінець три рази молитва праведного Іова («Буди имя Господне благословенно отныне и до века…»). Ці молитви вказують на виконання обітниці Божої про з’явлення Спасителя. Вечірня закінчується благословенням священика.


Утреня нагадує новозавітні часи

Відразу ж після закінчення Вечірні починається Утреня – друга частина Всенощного бдєнія. Вона нагадує нам новозавітні часи, з’явлення Господа Ісуса Христа в світ для нашого спасіння і Його славне Воскресіння. Початок Утрені прямо вказує нам на Різдво Христове. Адже утреня починається славослов’ям ангелів («Слава в вышних Богу…»), які з’явились віфлеємським пастухам і прославляли новонародженого Христа. Далі читається шестипсалміє, тобто шість вибраних псалмів пророка і царя Давида ( 3-й. 37-й, 62-й, 87-й, 102-й та 142-й), у яких відображується гріховний стан людей і висловлюється гаряче сподівання на милосердя Боже. Шестипсалміє потрібно слухати стоячи з особливою увагою і благоговінням.

Після шестипсалмія проголошується велика ектенія і співається радісна пісня про з’явлення Ісуса Христа в світ людям: «Бог Господь и явися нам, благословен грядый во имя Господне», (тобто благословен той, хто йде в ім’я Господнє). Після чого співається тропар – короткий вірш на честь празника або святого і читаються кафізми – це окремі частини Псалтири, що складаються з кількох послідовних псалмів (Псалтир поділена на 20 кафізм). Вони закликають нас замислитися над нашим гріховним станом і покластися на милість і допомогу Господа. Слово «кафізма» означає «сидіння». Під час їх читання можна сидіти.


«Багато милості»

По кафізмах диякон промовляє малу ектенію і далі починається сама урочиста частина всенощного бдєнія – полієлєй. З грецької мови це слово перекладається як «багато милості» (церк.слов. «многомилостие»), це – прославлення милості Божої, явленної нам в пришесті Сина Божого на землю та Його спокутній жертві в ім’я нашого спасіння від диявола і смерті. «Хвалите имя Господне, хвалите рабы Господа. Алилуя»!... При співі полієлея в церкві запалюються всі світильники, відкриваються Царські врата і священик у супроводі диякона виходить з вівтаря і звершує кадіння всього храму в знак благоговіння до Бога і святих. У пасхальні дні після полієлея співаються воскресні тропарі, про те, як ангел з’явився жонам-мироносицям, що прийшли до гробу Спасителя, і провістив їм радісну новину про Воскресіння Господа. У інші свята перед іконою празника співається величання – хвалебний вірш на честь празника або святого. Далі диякон промовляє малу ектенію, потім прокімен і священик читає Євангеліє, з якого вибирається текст відповідно до празника. По відчитанні Євангелія співається урочиста пісня про Воскресіння Христа. Євангеліє виноситься на середину храму і кладеться на аналой. Присутні по черзі підходять до аналою, цілують празничну ікону та Євангеліє, а батюшка помазує всіх благословенним єлеєм і роздає освячений хліб. Далі Євангеліє заноситься у вівтар і Царські врата закриваються. Читається ще кілька коротких молитов і після завізвання священика «Милостию и щедротами…» починається читання Канону. Каноном на утріній називається дев’ять пісень у славу Ісуса Христа, Божої Матері та святих, складених за певним правилом. Саме слово «Канон» з грецької мови перекладається як «Правило». Перший вірш кожної з 9-ти пісень, який називається ірмосом (з грецької «зв’язок») співається і як би зв’язує весь канон воєдино. Решта віршів кожної пісні канону – тропарі переважно читаються. Над складанням Канону особливо потрудилися Іоанн Дамаскін, Косьма Маюмський та Андрій Критський. При цьому вони користувались молитвами священика Захарії та багатьох пророків. Ірмоси нагадують нам старозавітні часи і поступово наближують думку нашу до Різдва Христового. Натомість, тропарі Канону присвячені новозавітним подіям, прославляють Богородицю, Христа та святих. Друга пісня канону, як покаянна виконується тільки під час Великого Посту. Перед 9-м ірмосом священик проголошує величання Богородиці: «Богородицу и Матерь света в песнях возвеличим…», хор співає Пісню Богородиці: «Величит душа моя Господа…». Далі співається 9-та остання пісня канону, у цей час відкриваються Царські врата.

Після Канону проголошуються «стіхіри на хвалітєх» – хвалебні псалми, які закликають все Боже творіння прославляти Господа. Далі вставши перед престолом і піднявши в молитві догори руки, Священик проголошує славу Господу, який показав нам світло («Слава Тебе, показавшему нам свет). У давнину цей вигук означав схід сонця. Хор співає велике славословіє, у якому ми дякуємо Богові за сонячне денне світло і за дарування нам Світла духовного, тобто Ісуса Христа, що просвітив людей своїм вченням – світлом істини. Утреня закінчується сугубою і прохальною ектеніями та відпустом. Священик, звертаючись до всіх присутніх у храмі, говорить, що Господь молитвами Пречистої Своєї Матері і всіх святих помилує і спасе нас, як благ і чоловіколюбець. Хор співає, щоб Господь зберіг Православне Єпископство, правлячого архієрея і всіх православних християн.


Перший час

Остання частина всенощного бдєнія – Перший час. Він складається з псалмів та молитов, в яких ми просимо Господа, щоб він зранку почув наші молитви і скерував справи рук наших впродовж прийдешнього дня. Закінчується Перший час піснею перемоги на честь Богородиці, у якій ми дякуємо Богородиці і називаємо Божу Матір Побідоносною Воєводиною, яка маючи непереборну силу проти зла, рятує нас від всіх бід. Священик промовляє одпуст 1-го часу, і на цьому всеношне бдєніє закінчується.
Просмотров: 657 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]