Понеділок

20.05.2019

00:17

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

З Острога в Берунь з любов’ю
Міста-побратими продовжують тісно співпрацювати. Май­же тиждень тому повернулась додому острозька делегація з Беруня. Діти – учні музичної школи – та їх викладачі привез­ли з собою гарний настрій, сувеніри, подарунки та безліч позитивних емоцій. Враженнями поділилась заступник директора музичної школи Інна Хмарук.  

Ця поїздка – обмінна програма між Берунем та Острогом. У ній взяла участь 21 дитина, віком від 10 до 14 років, супроводжували їх викладачі: Наталія Бондар, Наталія Остренко, Віталій та Інна Хмарук, Тетяна Єсіпова, Ліна Куліш, Юлія Полонська. Минулого разу їздили трохи старші діти. Цього разу вирішили взяти молодших, тому що школа, в гості до якої їхали українці, навчає дітей тільки до 6 класу, а далі випускає їх. Покинула рідний Острог делегація 10 червня, а повернулась – 16.

– Були приємно вражені гостинністю поляків, – розповідає Інна Тимофіївна. – Зустрічали дуже тепло, і перше враження було дуже хорошим. Надалі воно лише покращувалось. У Польщі ми – і діти, і дорослі – жили в родинах. Вдень – відвідували концерти, екскурсії, а ввечері проводили час із сім’ями. Господарі дому дуже опікувались дітьми, ставились до них зовсім як до своїх. Вони хвилювались за них, слідкували за тим, щоб у них був відповідний для екскурсій одяг, їжа, вода. Коли ми збирались всі разом перед екскурсіями, у дітей було все необхідне – сім’ї, у яких ми були в гостях, виконували всі ті функції, що й справжні.

Польські родини, в яких перебували острожани, виховували дітей такого ж віку та статі, тому їм було комфортно спілкуватись, у них були приблизно однакові інтереси. Найцікавіше те, що, як стверджує Інна Хмарук, мовний бар’єр абсолютно не заважав спілкуванню. Одразу по приїзді спілкувались «на мигах». Вже на наступний день кожен говорив своєю мовою, і всі чудово розуміли одне одного. В останні дні наші діти вже говорили з половиною польських слів, а їхні – українських.

– Головне – хотіти зрозуміти. Коли ми їхали додому – діти плакали. Вони везли з собою сувеніри туди, і назад повертались теж не з порожніми руками. Один поляк, в якого поселили мене з чоловіком, подарував для школи кларнет, на якому він колись грав, будучи учнем музичної школи. Наш хлопчик одразу й виступав з ним на концерті – сказав, що новий кращий, ніж той, що він привіз звідси.

У Польщі було два концерти за участю наших дітей: у школі та у будинку культури. У школі це був Міжнародний родинний пікнік. Зі своєї концертної програми острожани вибрали найцікавіші номери на 40 хвилин. Також співали польських пісень. Публіка гарно приймала, аплодувала. А вже після концерту був звичайний пікнік з ковбасками, солодощами. Другий концерт – у будинку культури «Gama» – тривалістю був більш ніж півтори години. Він проходив у прямо-таки екстремальних умовах. За 5 хвилин до початку концерту організатори сказали, що пропало світло і запропонували зачекати годинку-дві – воно мало з’явитись. Та українцям до непростих умов не звикати. Наша делегація вирішила, що чекати не буде і погодились грати без апаратури.

– На сцені виставили дуже багато свічок: і по краю сцени, і на фортепіано, і на колонках. Так як в залі було дуже тихо і хороша акустика, дітей було чудово чути. Наші юні музиканти відіграли свою програму на п’ятірку і глядачі гаряче їм аплодували. Серед творів були українська та польська народна музика, твори Шопена, який у Польщі в особливій пошані, та інших світових ­класиків.

Особливо гарним був фінал – співали «Червону руту», українських народних пісень, улюблену польську народну «Hej, sokoly». Зал був повний – двері на вулицю були відчинені, щоб потрапляло більше світла і люди йшли на музику. Приємно, що були присутні представники їх влади, директори шкіл. Дітям надарували купу солодощів, причому підходили навіть незнайомі люди, глядачі.

Для острожан влаштували багато екскурсій. Одразу по приїзді, вдень їх вже повели в мерію. Дітям все показали, навіть дозволили пофотографуватись в кріслі бурмістра. Була екскурсія на фабрику «Danone», де роблять всесвітньо відомі йогурти. Учасники екскурсії побачили всю технологію виробництва, ласували цим смачним і корисним продуктом. Інна Тимофіївна звернула увагу на те, як гарно була продумана екскурсія, була передбачена програма для дітей. Були і в басейні, і в тренажерному залі, і в боулінгу, і в соляній кімнаті. Дуже цікаво провели час на екскурсії в Тарнуві – маленькому містечку, де колись видобували срібло, а зараз там лишились закинуті штольні, де проводять екскурсії. Українських гостей водили в шахту глибиною 320 метрів. Далі вони пливли вузьким тунелем на човні, схожому на байдарку. Глибина підземної річки, якою мандрували – понад 60 метрів!

– Ми пливли годину туди і годину назад. Спочатку діти боялись, найменшенькі навіть плакали. Але потім трішки звикли і вже дивились на все з цікавістю. Були також в музеї срібла, де нам показали технологію його видобутку. Потім, коли ми спускались в інші шахти, на дали російськомовного екскурсовода. Як виявилось, він знав українські народні пісні, і ми всі разом співали прямо у штольнях на човнах.

Та найцікавішою була екскурсія в місто Катовіце. Там у них – музична академія і унікальний музей органів. Розповідали острозьким дітлахам про історію створення органу, те, яким чином вони грають. У музеї є багато оригінальних експонатів. Навіть є органи, які повністю не збереглись, а представлені лише їх рештки.

Останній день перебування острожан в Польщі – день в родинах. Спільних екскурсій у дітей вже не було, а те, як зайняти своїх гостей, вже було турботою тимчасових батьків.­

– Вражень було море, де тільки водили дітей поляки! Коли прощались, всі плакали: і наші діти, і польські. Навіть бачила, як нишком плакали кілька польських мам. Видно, вони перейнялись, казали, що наші діти їм дуже сподобались, вони ввічливі, чемні, відкриті, щирі.

Проводжав острожан у дорогу дощ. Небо плакало разом з дітьми. Та за розставанням будуть нові зустрічі. Тепер острожани чекають в гості польських друзів.

Людмила ПАНАСЮК
№26 від 29 червня 2013 р. Категория: Культура і мистецтво | Просмотров: 432 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]