Вівторок

23.04.2019

05:28

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Заради навчання дітей…

День української писемності та мови відзначається щороку на честь українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія. Дослідники вважають, що саме з преподобного Нестора-літописця і починається писемна українська мова. Хоча… у декого є інша думка! 

Дехто початком саме української мови вважає написання Пересопницького Євангелія. Бо там чимало сучасних українських слів! Але, якби там не було, та для створення і літописних, і рукописних, і друкованих сторінок у першу чергу потрібно було знати АЗБУКУ! Оті невмирущі знаки, які створюють писемність кожного народу.

Найдавніші слов’янські азбуки у вигляді видряпаних на стінах літер відносяться до ІХ століття. Наприклад, глаголична азбука, написана на стінах Круглої церкви у болгарському місті Преслав, або кирилична азбука, що збереглася на стінах Софії Київської. Найдавніша слов’янська учбова азбука відноситься до ХІ століття і записана на берестяній грамоті. До більш пізніх часів відносяться азбуки, написані на дощечках. До 16 століття з’явилися рукописні підручники – граматики, у яких азбука була виділена в окремий розділ. Ці азбуки пропонували кілька накреслень кожної літери, їх слов’янську назву, грецький аналог та звучання, приклади початків слів з тієї чи іншої літери. Поступово зміст цих рукописних азбук розширювався, але все одно для думаючої людини цього було недостатньо. Допитливі уми прагнули здобути ще й ще знань. А їх в книжках тогочасних було обмаль! Бо в основному вони були релігійного змісту.

Сьогодні жодна бібліотека світу не має достатньо примірників різноманітних азбук, які були створені й розсіяні по світу. (Але принагідно зауважимо, що досить приваблива колекція букварів світу зібрана працівниками острозького Музею книги й друкарства. Серед них – написані як українською, так і польською, французькою, болгарсько, марійською і навіть – японською мовами!). Вони просто-напросто… щезли! Бо букварі (азбуки) псувались дітьми, забруднювались, рвались через частий вжиток, а іноді – й викидались як якийсь непотріб! Тому, аби такі книжки збереглися, потрібні були особливі умови. Наприклад, щоб їх ніхто… не міг прочитати! Окремі мандрівники й дипломати, покидаючи наші землі, брали з собою як «диковинку» різноманітні речі, у тому числі й книжки. Які, звісно, за кордоном мало хто міг прочитати. Ось тому то і збереглися видання азбук Івана Федорова не у нас, а – в Данії, Німеччині, США…

Найперший в Україні буквар надрукований Іваном Федоровим у Львові 1574 року. Сьогодні в світі існує єдиний екземпляр цього підручника, який чудово зберігся в бібліотеці Гарвардського університету. Придбали його 1950-го року, і лише у 1955-му світ побачив повну фотокопію цього посібника. Цікаво, що у Гарвард буквар потрапив з Парижу, із зібрання Сергія Дягілєва.

А для острожан приємно, що один з перших друкованих букварів нашої країни було створено саме в Острозі. Так звана «Острозька азбука». «Книжка по-грецькому «Альфа-віта», а по-руськи «Аз Буки», першого ради дитячого научання», надрукована в нашому місті 1578 року. Вона відома лише по двом примірникам. Вони збереглися в Королівській бібліотеці в Копенгагені, та міській бібліотеці міста Гота (ФРН).

Ця азбука краще прикрашена, аніж львівське видання. Крім заставок й кінцівок там вже з’явились заголовки, буквиці, виконані у вигляді орнаменту. А деякі зайві деталі прибрані.

Але найголовнішою відмінністю є прикінцеве включення в азбуку вперше чудової пам’ятки слов’янської літератури «Сказання про те, як склав святий Кирило філософ азбуку з мови словенській, і книги переведені з грецького на словенську мову», яку створив у ІХ столітті Чорноризець Храбр.

Все життя Івана Федорова було присвячене, за його словами, для того, «щоб по світу розсіювати і всім роздавати духовну поживу». Острозька азбука ще раз підтверджує це – де б не був Іван-московитин, де б не засновував друкарню, усюди він дбав про навчання та освіту простого народу. Ось тому-то ми з вдячністю згадуємо його у День української писемності та мови.

Олександр ГЛАДУНЕНКО

№46 від 8 листопада 2014 р. Категория: Літературна творчість, книги | Просмотров: 247 | Добавил: Євгенія | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]