Вівторок

23.04.2019

21:49

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Жертви власної безпечності
Неділя, 26 січня. Дорога на Рівне. Виїхавши за межі Острога, авто, в якому їде сім’я, потрапляє в аварію. Її спричинила зустрічна машина, яку „понесло” на слизькій дорозі. Завдяки вдалому маневруванню, обійшлося лише погнутою водійською дверкою. Дивлячись на цю вм’ятину, не втримуюсь, щоб не спитати своїх знайомих нетішинців:   

– А що ж вас примусило їхати в таку слизоту у Рівне? Щось термінове?

– У доньки в понеділок день народження, трохи грошей наколядувала, ми додали та майнули в Рівне за подарунком, там вибір більший.

– Невже це не могло почекати, стільки аварій при таких дорожніх умовах...

– Ну рахуй, планшет доньці обійшовся на пару сотень дорожче, – чую оптимістичну відповідь.

Добре, що обійшлося як кажуть малими жертвами, добре, що всі цілі, добре, що для працівників станції пару сотень – не великі гроші. Але ж могло бути і гірше! Навіть хороше авто, зимова гума і досвідчений водій – не гарантія безпечної поїздки. І чи вартий подарунок дитині ризику зимових маршрутів?­

Ще один приклад власної безпечності бачила на свої очі того понеділка, коли дощ лив на льодовий дорожній покрив. Було настільки слизько, що навіть посипані тротуари стали неабиякою зоною ризику. І ось попереду на проспекті Незалежності на височенних підборах іде дівчина і голосно сміється, розмовляючи по мобільному. Та так, що аж голову закидає назад. І раптом її нога їде вперед, дівчина, послизнувшись падає на спину, телефон відлітає в сторону. Допомагаю піднятися і на питання: „Як ви?” чую: „Хоч би айфон був цілий!”

Ну, а іншій, такій же безпечній особі, минулого тижня пощастило менше. Новина про проникнення в квартиру рівнянки двох „міліціонерів”, які 3 години грали на комп’ютерній приставці, зв’язавши господиню, облетіла усі канали. Питання: як можна будучи одній вдома, впускати в помешкання не відомих, не запитавши документів, просто відкриваючи двері? Невже слово „міліціонер” викликає таку непохитну довіру?

Ось так часто-густо, не міряючи сім раз, забуваючи, що береженого Бог береже, ми стаємо жертвами власної без­печ­нос­­ті, поспіху і необдуманих рішень. Але у наслідках як правило­ звинувачуємо не себе, а когось. А з вами таке буває?

Олена ТОЛОЧИК
№5 від 2 лютого 2013 р. Категория: Різне | Просмотров: 223 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]