П'ятниця

24.05.2019

16:03

zg_ostroh@ukr.net, або zg_ostroh@i.ua
тел. 036-54-2-26-04
+38-097-500-20-81, 095-87-95-277 або 093-840-10-72

Передплата на газету "Замкова гора" не закінчується ніколи! (для ознайомлення натисніть мишкою)

Життя в ім’я любові до Бога і людей
Двадцять дев’ятого грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Аркадія Остальського, оскільки саме у цей день він разом з іншими священиками був розстріляний на Бутівському полігоні. Із 48 років свого життя п’ятнадцять отець Аркадій провів у засланнях і тюрмах, і закінчив свій земний шлях мученицьким вінцем. У «Ковчезі» вже була опублікована стаття, присвячена отцю Аркадію (7 квітня 2012 р.). Але буде доречно згадати про його життя ще раз саме у день пам’яті цього святого.  

Аркадій Остальський народився 25 квітня 1889 р. у селі Скаківка Житомирського повіту Волинської губернії (нині Бердичівський район Житомирської області) в сім’ї священика Йосифа Остальського. Закінчив Житомирське духовне училище і Волинську духовну семінарію, після чого був призначений вчителем церковнопарафіяльної школи в селі Велика Цвіля Новоград-Волинського повіту. Через рік рукопокладений у сан священика і призначений повітовим місіонером Старокостянтинівського, Ізяславського та Острозького повітів. На початку Першої світової війни був відряджений у Галичину і служив настоятелем церкви Різдва Богородиці у Бродах, з травня 1915 р. був штатним священиком 408 піхотного Кузнецького полку, благочинним 102 піхотної дивізії. Після лютневої революції 1917 р. залишатись на фронті не було сенсу, тоді отець Аркадій повернувся на Волинь, служив у армійській церкві Житомира.

У квітні 1922 р., коли почалось вилучення церковних цінностей нібито для допомоги голодуючим, отець Аркадій був заарештований. Його звинуватили в тому, що він бажає смерті голодуючим. Хоча це було не так. Отець Аркадій глибоко співчував умираючим з голоду людям і не раз звертався до парафіян жертвувати їм хліб, але твердо відмовлявся віддавати з церкви священні сосуди, які можуть використовуватися тільки в богослужінні. Віськовий трибунал засудив його до розстрілу, але замінив цю вищу міру покарання ув’язненням строком на 5 років. У лютому 1924 р. отець Аркадій був достроково звільнений і продовжував служити у Житомирі, Києві, Брянську. Проте ДПУ прикріпило його до тодішньої столиці України – Харкова і заборонило виїжджати з міста. Вночі з 23 на 24 квітня отець Аркадій відслужив пасхальне богослужіння в кафедральному соборі Різдва Богородиці м. Лубни, про що стало відомо ОДПУ. За порушення заборони отець Аркадій був відправлений в заслання на Кавказ, в глухе осетинське село. Тут він захворів плевритом і для лікування приїхав у Київ. Після одужання відвідав у Москві свою матір – монахиню Софію.

9 травня 1928 р. отець Аркадій сам прийшов у приймальну ОДПУ, оскільки не міг отримати місця служіння у будь-якій єпархії без переговорів з владою. Цей візит мав катастрофічні наслідки. Він знову був заарештований. На цей раз його звинуватили у написанні листа антирадянського змісту. Отже, у липні 1928 р. згідно з постановою ОДПУ отець Аркадій був відправлений у Соловецький табір строком на п’ять років. Серед ув’язнених авторитет його був настільки великим, що багато людей називали його архієпископом. Коли він організував касу допомоги нужденним, зокрема, духовенству, на нього завели нову справу і додали ще п’ять років ув’язнення.

Отець Аркадій був звільнений 26 січня 1937 р. Його призначили єпископом Біжецьким Тверської єпархії, але до Біжецька він не доїхав, оскільки йому було дозволено жити тільки в Калузі. У 1937 р. гоніння на Православну Церкву досягли свого апогею. Взнавши, що калузький НКВС арештував управляючого єпархією Августина, отець Аркадій хотів виїхати з Калуги, але не встиг цього зробити. 22 вересня його арештували у вагоні поїзда з Калуги і відправили до Бутирської тюрми в Москві. 7 грудня 1937 р. був підписаний вирок трійки НКВС. За звинуваченням в контрреволюційній агітації єпископа Аркадія засудили до розстрілу. 29 грудня він був розстріляний на Бутівському полігоні під Москвою і похований у загальній могилі. У той же день було розстріляно ще 246 чоловік з духовенства. На архієпископському соборі у серпні 2000 року він був причислений до лику святих. Чудотворна ікона священномученика Аркадія (Остальського) знаходиться нині у Хрестовоздвиженському храмі в с. Конотоп Шепетівського району Хмельницької області, у якому в 1911 – 1913 рр. отець Аркадій займався місіонерською діяльністю. У 2011 р. вийшло двохтомне видання його творів під назвою «Ми не повинні боятися ніяких страждань». У одній із своїх статей він писав: «Праведник не хоче жити для себе, він – Божий. Його любов вимагає від себе безмежних жертв. Він радий постраждати за Христа, він чекає і шукає цих страждань… Світ шаленіє, а праведник радується. Перед ним відкривається дорога в небо…». У цих словах отець Аркадій висловив сенс життя кожного християнина. Світла йому пам’ять.

Матеріали надали Ірина ВОЛОДІНА та Ярослава БОНДАРЧУК
№52 від 29 грудня 2012 р. Категория: Народні звичаї, свята, релігійне життя | Просмотров: 252 | Добавил: Zamkova | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи.
[ Регистрация | Вход ]